Якось я зайшла в відділення банку заплатити за квартиру.

Стоїть дві черги чоловік по десять, приєдналася до однієї. Стоїмо, тиша.

Тут у хлопця, що стоїть переді мною, дзвонить телефон.

Він винуватим голосом:

– Так, я вже їду. У тролейбусі. Так. Вже скоро.

Тиша. Проходить хвилин 5. Йому знову дзвінок.

– Так. Ну їду ще. У пробку потрапили …. Чесно в тролейбусі. Зараз вже буду, не гнівайся … Па-па.

Всі посміхаються. Ще хвилин через 5 знову дзвінок.

– Так. Ну ось-ось вже, залишилося пару зупинок … Ну чесно в тролейбусі їду!

Тут до нього повертається мужик і так впевненим басом:

– Задня площадочка, оплачуємо проїзд! Хтось із сусідньої черги:

– У мене проїзний.

Мужик знову:

– Молодий юначе, що у вас?!

Хлопець в телефон:

– Ну все, давай, мені треба гаманець дістати. Скоро буду.

У наступні 20 хвилин, поки ми стояли в черзі, йому більше ніхто не дзвонив.

І всі ржали до сліз…