Жіноче щастя…  Рита була з тих дівчат, які не хочуть заміж. Дівчина з дитинства була досить гордовитою дівчиною, вона терпіти не могла всякі там жіночі теми про дітей і домашні клопоти на кшталт борщів і чоловіків. Їй було набагато цікавіше проводити час в колі підприємців, серед людей вільнодумних, що прагнуть до чогось більшого і значимого в житті. За матеріалами

Саме в такому оточенні їй хотілося рости і розвиватися. А всі ці пелюшки, борщі і інші принади домогосподарства – не про неї.

Одного разу повернувшись з чергової такої зустрічі окриленою і повною ідей, їй моторошно хотілося з кимось цим поділитися. Тому вже через півгодини вона стояла на порозі квартири своєї подруги Асі.

До слова, Ася була повною протилежністю Ріти, саме такі як Ася свій вибір роблять на користь сім’ї і домашнього затишку, ніж кар’єри і досягнень.

Рита впурхнула в квартиру подруги і за іронією долі тут же спіткнулася об горщик. Ася розсміялася, бачачи, як Рита скорчилась від цього. «Фу!» – сказала тут же вона, гидливо обтрушуючи свою лаковану туфлю, немов та забруднилася в болоті.

– Та облиш, Рито, він чистий.

Подруги сіли за стіл пити чай, і Рита взялась в оплесках розповідати подрузі про те, що відбувається в її житті. Розмову раз у раз переривав Іллюша, син Асі.

– Га, ну скажи йому вже! Що він як банний лист? То соплі витри, то чаю налий. Ти не бачиш чи що, що мама зі мною розмовляє?

Ася лише сміялася у відповідь, вона настільки звикла до подруги і з розчуленням дивилася на те, як та злиться.

Додому Рита поверталася вже пізно ввечері, тому як їй ніяк не вдавалося закінчити свою розповідь. В розмову встрявав то Асин чоловік, то син.

Рита кинула сумку на порозі і прямо в туфлях звалилася на ліжко.

– Супер … тиша, ніхто не смикає. Як все-таки добре жити одній, – сказала Рита.

Дівчина наповнила ванну запашною піною і занурилася в ласкаві бульбашки. У навушниках грала музика і Рита навіть щось наспівувала. Але щось було не те. На душі наче кішки шкребли.

Рита скривила губи від образи і кинула навушники на підлогу. Вона раптом усвідомила, що заздрить подрузі. Її люблять і чекають, за нею скучають. А у Рити навіть кота і того немає.

– Ех. – зітхнула Ріта, оглядаючи поглядом свою вилизану квартиру і згадуючи творчий бардак подруги, дзвінкий дитячий сміх і смачний затишний запах сімейної вечері.

***

У двері подзвонили. Рита не поспішаючи дошоркала в махрових капцях до дверей і впустила несподіваного гостя в двері.

Це була Ася. Вона вже була зовсім іншою, не тією, якою Рита бачила її 4 роки тому. Красива, впевнена в собі. Доглянуте волосся, модне пальто. А поруч стояв Іллюша, вже великий хлопець. Хлопчик простягнув їй торт і посміхнувся.

– Проходьте, гості дорогі. Будьте як вдома. – засміялася Рита і розвернувшись наступила в горщик … вже свого сина. Ася і Рита зустрілися поглядом, так як розсміялися до сліз. Ілля гумору мам, звичайно, не зрозумів. По-чоловічому зазначивши «жінки, що з них візьмеш». Подруги засміялися ще більше.

Без кінця сміючись і жартуючи дівчата їли торт і пили запашну каву, привезену Асею з подорожі. Рита постійно відволікалася на Руслана, свого сина.

– Вибач, – втомлено зітхнула Рита, прибираючи з чола змокрілий чубок.

– Нічого, це ж твій банний лист, – посміхнулася Ася.

Рита почервоніла, згадавши колись свою поведінку.

– Ти щаслива, Рито?

– Так, – негайно відповіла та.

– А як же кар’єра, успіх і досягнення? – посміхнулася Ася.

– Встигнеться. У мене вже є головне досягнення в житті – моя сім’я. А що ще жінці треба? Це головна нагорода. Все решта додасться.

Ася посміхнулася, стиснувши губи, немов уже не перший рік чекаючи цих слів від подруги.

– Я рада за тебе, Рито. – Ася поклала свою долоню на руку подруги.

Ось так. Часом, ми можемо роками гнатися за обладунками, забуваючи про справжніх себе і своє призначення. Просто тому що це модно, просто тому що так роблять всі.

Ось тому важливо прислухатися до себе. Дорогі дівчата, часом, корисно згадати про те, що ми жінки. А перемоги і досягнення залишити чоловікам.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.