Я так думаю, що саме моя домашня улюблениця, кішка Муся, обрала мені мою долю і познайомила мене з моїм майбутнім чоловіком.

Ця історія почалася тоді, коли Олені виповнилося 12 років і вона з батьками змушена була переїхати в інше місто. Її батько отримав перспективну і добре оплачувану посаду, тому питання про переїзд було вирішено дуже швидко. Дівчинка шалено сумувала за своїми друзями і улюбленою кішкою Муською.

Через деякий час Олена звикла до нової школи, завела собі нових друзів, але єдине, що її турбувало – кішка Муська. Дівчинка просто не могла жити без свого улюбленого вихованця, і після тижня діставання батьків вони здалися і дозволили привезти Мусю додому.

Олена відразу вирішила вигуляти улюбленого вихованця, і Муся з переляку залізла високо на дерево і нестямно кричала. Олена так плакала, що, проходячи повз, Кирило просто не міг не зупинитися. Здавалося б, що йому, найпопулярнішому хлопцеві в школі, випускнику, до маленької дівчинки, яка плаче за своєю крикливою кішкою, але щось змусило його зупинитися і допомогти.

– Ну і чого ревеш на весь двір? – з усмішкою запитав Кирило.

– Моя Муся злякалася і не може злізти з дерева. – Олена рукою витерла сльози і показала пальцем на дерево.

Кирило заусміхався, поставив на землю рюкзак і, як справжній герой, врятував бідну кішечку. Хотів вже йти, але несподівано для самого себе сказав:

– А підемо морозиво їсти? – і потягнув Олену до сусіднього кіоску з морозивом.

Так Олена познайомилася зі своїм прекрасним принцом. Вони разом ходили в школу, а після уроків часто заходили в їх уже улюблений магазин, щоб поласувати морозивом. Кирило сприймав Олену як свою молодшу сестру, а ось дівчинка розуміла, що зароджується неймовірне і нове для неї почуття.

Кирило поїхав в інше місто вчитися, і для Олени це стало потрясінням. Кожні вихідні вона з нетерпінням чекала повернення хлопця, слухала його історії про студентське життя. Кирило завжди привозив Олені подарунки і, жартуючи, називав її своєю майбутньою нареченою.

Час невтомно біг вперед, Олена виросла і стала справжньою красунею. В цей час Кирило вже закінчував магістратуру і збирався повертатися працювати в своє рідне місто.

Олена з великим нетерпінням чекала свого випускного, адже це означає, що вона вже доросла і може стати законною дружиною улюбленого Кирила. Він, звичайно, не згадував про це більше, але дівчина знала, що інакше бути не може. Щоночі Олена мріяла про те, як на її випускний вечір Кирило прийде з букетом троянд, закрутить її в танці, а після стане на коліно і зробить їй пропозицію, на яку вона крізь сльози відповість: «Я згодна».

Все майже так і сталося, він прийшов на її вечір з великим букетом квітів, закрутив її в танці і сказав: «Я одружуюся». Олена розплакалася, крикнула, що вона його кохає і втекла, кинувши прекрасний букет йому під ноги. Кирило мовчав і не міг нічого зробити, а Олена бігла, що було сил.

Після цього вони не бачилися чотири роки.Олена й далі сумувала. Вона схудла, переїхала вчитися в інше місто, а ночами міркувала про те, як там Кирило, як склалося його життя і чи згадував він її хоча б раз.

Приїхавши одного разу додому на канікули Олена вийшла прогулятися по улюбленому парку і помітила вдалині Кирила, який тримає за руку маленьку дівчинку, неймовірно схожу на нього.

Поки вона міркувала, куди їй втекти, Кирило помітив її і підійшов. Вони розговорилися, виявилося, що шлюб Кирила зруйнувався, так і не розпочавшись. Його колишня дружина народила дитину і втекла. Не залишилося ніяких почуттів, крім ненависті і презирства.

З тієї зустрічі Олена не розлучалася з Кирилом і його маленькою донькою: готувала їм вечері, забирала дитину з дитячого садка і закохувалася ще більше.

Одного ранку пролунав дзвінок в квартиру Олени, вона відкрила, а там стояв Кирило. Він спочатку мовчки стояв, а потім сказав: «Олено, давай більше ніколи не розлучатися?». Став на коліно і надів перстень на її палець. Дівчина розплакалася, але вже від щастя, адже вона знала ще тоді, що це її доля, її коханий чоловік.