Я пам’ятаю той день, коли пішов від першої дружини. Проміняв її на молоденьку Інну. Якось я зайшов до Іри, звично зняв взуття, пішов на кухню, поставив собі чай. І там я побачив його, її нового чоловіка. Виходив він з моєї кімнати, спав на моєму ліжку. Я сказав, що не хочу, щоб вона водила сюди чоловіків, тут живе мій син. -Ти хочеш, щоб я з сином їздила до нього додому? Або мені перед кожною зустріччю Дмитрика до тебе відправляти і твоєї жінки? Я одружений вдруге, але кохаю свою першу дружину.

Я пам’ятаю день, коли йшов. Мені здавалося тоді, що я приймаю правильне рішення. Ми з дружиною не розуміли один одного. Вона знаходила причини посваритися практично у всьому. Так, я не був подарунком або борщем зі сметанкою – так вона і говорила, але сварки з боку дружини терпіти вже не міг. За матеріалами

Не було зрад, ми просто не зійшлися характерами. Я часом був винен навіть в тому, що втомився і хотів спати. Вона рахувала час, який я проводжу з сином за уроками. І робила таке сумне обличчя, якщо я відводив його на якісь класні заходи, де було добре і мені. Претензія була в тому, що я з ним тільки розважаюся, а вона змушена займати позицію головного вихователя.

Дімі було вже 9 років, тому я з ним поговорив серйозно, пояснив, що причини не в ньому і ми з мамою будемо назавжди його батьками.

Я переїхав. Не став ділити майно. Просто пішов. Зняв квартиру в цьому ж районі, щоб Діма заходив до мене при першій-ліпшій можливості. На розлучення подала Іра, через місяці три. Якийсь час я просто відновлювався від крику, шуму, претензій, обмежень, заборон.

Відчуття було таке, як в санаторій поїхав. Так непомітно пролетіло пів року. І тут син сказав, що за мамою заїжджає якийсь дядько. Спірні були емоції, з одного боку – байдуже, а от з іншого щось зачіпало. Вирішив, що і мені пора. Жінки були після дружини, але все так на одну-дві ночі. Захотілося трохи сталості.

Так в моє життя увійшла Інна. Молоденька. Не сварила мене за дрібниці кожного дня, тому я втягнувся в таке нове життя. Тому Інну я покликав в дружини, так як подобалася спокійне життя з нею. Навіть подумував про дітей. Може місцями хотів переплюнути колишню дружину, показати як швидко я знайшов їй спокійну заміну.

В один день пролунав дзвінок від колишньої:

– Дмитрик на тренуванні зловив шайбу носом, сказала вона і я поспішив до них.

І тоді я за довгий час побачив Іру, так в основному ми листувалися. Іра добре виглядала, сказав би, що такою пам’ятав її в період знайомства. Говорила зі мною спокійно. Моя машина знову пахла її духами. З носом Дмитрика історія вийшла довга, треба було приймати рішення по перегородці. Тому я багато часу проводив з Ірою.

Якось зайшов в будинок, звично зняв взуття, пішов на кухню, поставив собі чай. І тільки потім зрозумів, коли не зміг знайти свою кружку, що я лише підвіз їх додому.

Інна відрізнялася від Іри. Спокійна, але місцями холодна. Іноді важко зрозуміти, що їй подобається, а що ні. Практично не брала до уваги емоції. Акуратна, вдома завжди чисто, їжа готова. Мені ні до чого причепитися в плані побуту або особистого життя. Але вона не пустувала зі мною, не сміялася, не любила мої серіали. Я став помічати, що мій новий шлюб схожий на ті переглядові квартири в новобудовах, які показують покупцям. Начебто все гарно, але якось не вистачає чогось справжнього.

Я ловив себе на тому, що більше став писати Ірі, природно, що прикривався сином. Сумував. Я ось так можу описати свій стан. Я сумувати почав по колишній дружині. Не згадувалися скандали, на поверхню вийшло те, що було хорошим під час нашого спільного життя. В Іри прекрасне почуття гумору, вона розуміла мій сарказм, любила сама відповідати і пожартувати.

Поки їздив до сина і Іри, то зовсім забув, що вона начебто з кимось зустрічалася. І тут, підходячи до квартири, я зустрівся з цим горе-коханцем. Років на 5 мене старше, і нижче на дві голови, м’язи накачав, а пузо прибрати сил не вистачило. Коротше, розлютив він мене. Я, звичайно, сказав йому «доброго ранку», але радий його присутності не був. Виходив він з моєї квартири, спав на моєму ліжку. Я влаштував Ірі розбір польотів на предмет того, що не хочу, щоб в будинок, де живе Дмитро вона своїх чоловіків водила.

Іра відповіла:

-Ти хочеш, щоб я з сином їздила до нього додому? Або що мені перед кожною зустріччю Діму до тебе в спати відправляти, ляже між тобою і дорогоцінною Інною? Диван для сина в квартиру купи для початку, а потім мені вказуй, ​​з ким мені бути і де.

Вона сварилася так, ніби не було розлучення. Дмитро просто підійшов до дверей своєї кімнати і закрив її. Залишив нас одних. Іра пішла на кухню, стала наливати собі заспокійливе і бубоніти щось під ніс. Я підійшов і почав заспокоювати її. Вона трохи обм’якла, потім повернулася до мене:

– Що ти робиш? Навіщо? Іди! Іди до своєї дружини.

Я пішов. Повернувся до себе. І зрозумів, що помилявся. Вдома дружина, яка нічого поганого мені не зробила, не лається зі мною. І колишня, по якій я сумую, але вона ж мене зводить з розуму своїм характером. Ще й цей чоловік. Я думав, що це пройде. Уникав Іри я свідомо, сам хотів. Чому ж мене так до неї тягне, чому ж я так хочу знову бачити вранці її в своїй футболці, хочу, щоб вона тягла ласощі. Я просто хочу додому. У свій справжній будинок.