СВЕКРУХА ДУЖЕ ДИВНО ПОВОДИЛА СЕБЕ НА ВЕСІЛЛІ, Я ВІДРАЗУ ПОДУМАЛА, ЩО ВОНА ПОГАНО СЕБЕ ПОЧУВАЄ. А ЯКОСЬ ВОНА ВСТАВАЛА СЕРЕД НОЧІ І МИЛА ПОСУД, ВЖЕ ВИМИТИЙ МНОЮ НАПЕРЕДОДНІ ВВЕЧЕРІ. Я ВСТАЛА І ЗАПИТАЛА, ЩО ВОНА РОБИТЬ. А ВОНА СКАЗАЛА ЩО МИЛА БРУДНИЙ ПОСУД. А ЗГОДОМ ВОНА ПОЇХАЛА У ВІДРЯДЖЕННЯ І СКАЗАЛА ДАТУ СВОГО ПРИЇЗДУ, ЩОБ МИ ЇЇ ЗУСТРІЛИ. ТА ВОНА НАМ ЗБРЕХАЛА. СВЕКРУХА БУЛА ВРАЖЕНА, ПЕРЕСТУПИВШИ ПОРІГ ДОМУ

Свекруха дуже дивно поводила себе на весіллі, я відразу подумала, що може вона погано себе почуває. А якось вона вставала серед ночі і мила посуд, вже вимитий мною напередодні ввечері. Я встала і запитала, що вона робить. А вона сказала що мила брудний посуд. І я вирішила дізнатися всю правду у неї на роботі.

Ця історія трапилася на самому початку мого сімейного життя, коли ми з чоловіком тільки-тільки одружилися. Я, правда, зауважила одну цікавинку, але не надала їй такої уваги тоді. За матеріалами

Ця дивина пов’язана зовсім не з моїм чоловіком – він до цього дня залишається для мене ідеалом, дивина полягала в поведінці його мами, моєї свекрухи.

Все почалося ще на весіллі: вона була такою похмурою і пригніченою, ніби це не весілля, а поминки якісь.

Дивно вела вона себе і після нього, а так як ми були ще молоді, окремої квартири у нас не було і жити нам доводилося у його мами.

Як тільки я ступила на поріг, вона мене овіяла такою жалісливою щирістю, що я подумала було, що вона дійсно рада за нас, а плутанина на весіллі була пов’язана з поганим самопочуттям.

Але якась прискіпливість ховалася глибоко під її  посмішкою. Також вона, мабуть, щоб досадити мені, докоряла мене.

Наприклад, вставала серед ночі і мила посуд, попередньо вже вимитий мною напередодні ввечері. Колись я встала і запитала, що вона робить. Так вона зробила свій звичний невинний вигляд і сказала, що мила брудний посуд. “Так значить мій посуд брудний?” – подумала тоді я і назавжди засумнівалася в її доброзичливості.

Але довго ще я сприймала її м’які докори, як материнські поради і часто ділилася з нею найпотаємнішим, наприклад, негараздами з чоловіком.

Так вже вийшло, що мій хороший друг працював шофером на роботі у свекрухи і, через її співробітниць, до нього почали доходити чутки про наше сімейне життя, з тією лише різницею, що чоловік був бідним і голодним, а я погана, яка тільки й мріє про квартиру свекрухи.

З тих пір я остаточно зрозуміла, що свекруха – мій прихований ворог.

Природа наділила її незвичайною тягою до чистоти і в будинку у неї було завжди чисто.

Того ж вона вимагала від мене і чоловіка. Ми намагалися, як могли, але догодити повністю було неможливо.

І їдучи в двотижневе відрядження, вона наказала нам все тримати в чистоті. Сміття на килимі і волосся у ванній викликали у неї огиду, а від немитого посуду вона могла запросто затіяти сварку.

Тому, поки вона була поруч, ми з чоловіком намагалися з горем навпіл підтримувати порядок в квартирі.

І всі ці два тижні, поки її не буде, ми збиралися відпочити від безперервного прибирання. Підчистивши атмосферу тільки до її приїзду. Вона ж в свою чергу, знаючи наші наміри, сказала нам невірну дату і збиралася з’явитися в той час, коли прибирати ще ніхто не збирався.

Причому, прийшла вона не одна, а привела своїх співробітниць, щоб виставити мене в поганому світлі перед колегами.

Але друг, згаданий раніше, також дізнався про це і повідомив мені підступний план свекрухи. Тоді це мене розлютило і я вирішила підготуватися по повній до приїзду ревізора. Вичистивши все не просто до блиску, а віддраївши все до нижнього шару, я просто чекала.

Свекруха прибула рівно о першій годині з натовпом колег і усміхненим шофером. Тихо провернув ключ у замку, вона випустила їх як циганський табір. Багато хто навіть не встигли зняти взуття.

І яке ж було її здивування, коли вони пройшли в квартиру, прибрану за всіма нею встановленими стандартами, (і навіть більше). Колеги стали поглядати на свекруху і шепотітися за її спиною, а я так невимушено вийшла, (витерши піт і тихо поставивши пилосос на місце) і сказала:

– Ну куди ж ви по чистому килиму у взутті, мамо?

На свекруху було шкода дивитися. Вона зморщилася як поганка і заглядала в кожен кут, а я урочисто гадала: – “Не знайдеш, не знайдеш!”

Так свекруха моя була осоромлена і виставлена ​​на посміховисько в колективі. До її пліток вже не прислухалися і усі займали мою сторону в суперечці. Тоді я завдала величезної шкоди її самолюбству і, хоч пройшло вже сімнадцять років, вона, напевно, до цих пір про це пам’ятає.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.