Сьогодні після роботи я поверталась трохи раніше. Щоб довго не чекати маршрутку, я вирішила прогулятись пішки. Я йшла в гарному настрої, подумки будувала якісь плани на майбутнє і раптом почула знайомий голос:

– Ольго! Це ти? За матеріалами

– Ірино, привіт, – зраділа я зустрічі зі старою подругою.

– Тебе і не впізнати, пострункішала, покращала, мабуть і заміж вийшла.

– Так, два роки тому. Спасибі за компліменти. Ти як?

– Так собі. Робота, вічна самотність, і один кіт. Підемо, посидимо, поговоримо?

І ми посиділи. Довго сиділи, нам було що згадати. Вдосталь наговорившись, ми обмінялися телефонами, і вирішили підтримувати зв’язок.

Ірина передзвонила на наступний день, вже дуже їй хотілося познайомитися з моїм чоловіком. У мене були інші плани на вечір, але не відмовляти ж подрузі. Ірину було не впізнати. Якщо вчора вона була в простих джинсах і футболці, то сьогодні прийшла у відвертій сукні.

Я запросила її на кухню, чоловіка все одно поки вдома не було.

– Нічого собі, у тебе хороми!

– Та облиш, просто косметичний ремонт зробили.

– А ось в моїй квартирі років 20 вже ремонту не було. Все ніяк грошей не заощаджу. Пощастило тобі з чоловіком.

– Не приховую, пощастило.

Тоді я ще не знала, що такої не прикритої заздрості варто дуже серйозно побоюватися. Поки ми розмовляли на кухні, і Ірина співала дифірамби, чоловік повернувся з роботи. В останній момент я встигла його попередити, що у нас будуть гості, і попросила купити торт.

– Так, і чоловік у тебе красень! Я думала так собі, а тут фотомодель.

Чоловік зніяковів. А я була сильно засмучена нескромною поведінкою подруги. Сіли за стіл, подруга активно почала фліртувати з моїм чоловіком. Почала згадувати історії з юності, де я виглядала далеко не в кращому світлі. А про себе вона розповідала тільки хороше: яка вона молодець і розумниця, і працює, і вчитися продовжує і все у неї в житті добре, тільки ось серце ніким не зайняте, і це її сильно засмучує. Чоловік, здавалося, почав їй відповідати взаємністю.То чаю піділлє, то салату підкине.

– Ні, ні, я після 6 не їм, хоча, раз ви наполягаєте, покладіть трохи. Сподіваюся, моїй фігурі це не зашкодить.

– Ірина, у вас чудова фігура. Я не розумію, чого ви так переживаєте – муркотів їй у відповідь чоловік.

Я себе в цей момент не бачила, але, впевнена, була просто яскраво-червоною.

– Сергій, а може ми потанцюємо?

Тут я вже не змогла втриматися, і повела її на кухню.

– Ти що робиш?

– Ольго, пожила для себе, дай іншим. Ти що не бачиш, я йому подобаюся!

– Ти з глузду з’їхала? Значить, ось як ти робиш? За 10 років нічого не змінилося. Тоді у мене хлопця забрала, а зараз до чоловіка прилаштовуєшся?

– На війні всі засоби хороші. Пропусти.

У дверях її вже чекав мій чоловік!

– Ірино, а підемо краще прогуляємося!

– Сергію, я із задоволенням!

І вони пішли. Ось так просто взяли і пішли. Я, природно, відразу в сльози. В голові розігруються найгірші варіанти. Як вона могла? А як він міг?

Коли я вже подумки переїжджала назад до батьків, на телефон приходить смс:

– Кохана, не переживай. Я тільки подругу твою в таксі посаджу, і щоб після такого нахабства ноги її в нашому домі більше не було!

Господи, який же у мене чудовий чоловік! Він все зрозумів, і вирішив підіграти. Буквально через 5 хвилин він уже повернувся додому з великим букетом троянд. Наша сім’я вистояла.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.