Поїхала на курорт і втратила чоловіка.

Катерині п’ятдесят і два роки, а вона за своє життя жодного разу на курорті не була. Але прихопило її по-жіночому, навесні в лікарні лежала, а влітку путівку дали, щоправда, не безкоштовну, – з частковою оплатою. За матеріалами

Увечері оголосила Віктору – чоловікові своєму – про поїздку в санаторій.

– Знаю я, навіщо ти туди їдеш, – вирячився чоловік, – я тобі набрид, погуляти хочеш.

– Та ти в своєму розумі? Ти ж знаєш, яке у мене здоров’я, я підлікуватися їду.

– Ось-ось, як для мене – голова болить, як на курорт, – так можна; там тебе і підлікує який-небудь джигіт, вам же бабам на курортах тільки цього і треба. Теж мені, курортниця!

– Я в санаторій їду, а не на курорт. Слухай, чого ти мене даремно звинувачуєш? Якщо так сумніваєшся, поїхали зі мною, теж підлікуєшся, нерви геть у тебе зовсім розбовталися.

– Робити мені нічого, – по курортам роз’їжджати.

– Ну, тоді припини на мене кричати, мені путівку дали, я лікуватися їду.

Катерина кинула зібрану валізу, сіла на диван і заплакала. Чоловік зіпсував їй настрій на рівному місці.

У санаторій вона все-таки поїхала. Чоловік з незадоволеним обличчям провів її на поїзд, всю дорогу бурчав, наказував, щоб вечорами нікуди не ходила. Катерина, щоб не посваритися з Віктором остаточно, погоджувалася на все, що він скаже. «Може, правда, приревнував мене чоловік, любить мене, переживає, ось і несе всяку нісенітницю», – думала вона.

Приїхавши на місце і заселившись, виявилася в номері з жінкою близького віку. Ірина – яскрава брюнетка – була жвавою жіночкою. Дізнавшись, що Катерина жодного разу не була в санаторії, взялася її вчити:

– На танці треба ходити обов’язково, – це для тонусу і для настрою корисно. Та й з чоловіком там можна познайомитися.

– Що ти, які чоловіки? Я лікуватися приїхала і чоловік у мене ревнивий.

– Я теж одружена, ось приїхала від чоловіка сюди відпочити. Набрид, весь рік його перед собою бачу. А тут такі чоловіки зустрічаються, – Ірина мрійливо зітхнула, – я перший тиждень з Юрою дружила, але у нього путівка закінчилася, – він додому поїхав. А тепер ось з Олександром познайомилася, ходимо разом водичку пити, по алеях прогулюємся. Так що і ти давай знайомся з ким-небудь і отримуй задоволення від відпочинку.

– Ой, ні, – занепокоїлася Катерина, – це не для мене, мені б підлікуватися, а знайомитися мені ні з ким не треба.

– Ну, як знаєш, – сказала Ірина, – а взагалі, даремно поводишся, як монашка.

Катерина довго осмислювали «інструкцію» від Ірини. Вона зі страхом думала про те, що чоловік як у воду дивився, коли говорив про зради на курорті. «Як відчув, хоч і не їздив ніколи в санаторій», – думала вона.

Катерина вирішила виконувати всі рекомендації лікаря і навіть думки не допускала про знайомства з чоловіками. Її сусідка по кімнаті, навпаки, весело проводила час вечорами.

Найбільше Катерині подобалося, що не треба готувати, посуд мити.

– Мені подобається, – говорила вона сусідці по кімнаті, – що від домашніх справ тут можна відпочити, біля плити не стояти.

– Так, в цьому плані санаторій для жінки – просто рай, – погоджувалася Ірина. Будь моя воля, указ б випустила, щоб кожна жінка хоча б раз на рік в санаторії відпочивала. І щоб це було обов’язково для всіх жінок. І щоб безкоштовно.

– Ну, це ти вже видала! – розсміялася Катерина.

– А що? Хоч помріяти! Хоча, в нашій країні цього велика частина жінок заслуговує.

Катерина майже кожен день дзвонила додому і звітувала перед чоловіком, як тут все проходить. Віктор невдоволено відповідав, бурчав на дружину, зачіпав її образливими слівцями, але Катерина терпляче відповідала: – Не переживай, нікуди не ходжу, ні на кого не дивлюся.

Так пролетіли два тижні. Катя, набравши сувенірів та подарунків чоловікові, дочці, зятю, онукові і колегам по роботі, поїхала додому. Але перед від’їздом Віктор знову довів її своїми ревнощами до сліз, і вона не встигла сказати, коли точно приїжджає. Та й він похапцем не уточнив.

– Ну і нехай, – відключивши телефон, подумала Катерина, – хай не зустрічає, на таксі приїду.

Так вона і зробила. Раненько вранці таксі підкотило до будинку. Катерина відкрила двері своїм ключем: «спить, мабуть, як кінь, – подумала вона».

Віктор і справді спав міцним сном. Але не один. Поруч з ним, в їх ліжку, солодко сопіла жінка років сорока, рудоволоса і худюща.

Катерині захотілося скоріше стерти цю картину перед очима: сплячого чоловіка в обнімку з чужою жінкою. Ось так ось узяти і змити все, наче й не було. Вона схопила ковдру і зірвала її. Парочка прокинулася.

Обоє сонні дивилися на господиню.

– А ти чого, вже приїхала? – запитав спросоння Віктор. Його подружка сповзла з ліжка і по стінці вислизнула із спальні.

Катерина кинулася до чоловіка. Той відкинув її і, остаточно прокинувшись, став кричати, що невідомо чим вона займалася на курорті.

– Ах, ти, – сказала, як видихнула, Катерина, – ти знав, яке у мене здоров’я і з самого початку знав, що їду я лікуватися, але прикинувся ревнивим.

Чоловік мовчки вийшов зі спальні, Катерина з ненавистю зірвала з ліжка постіль разом з ковдрою і подушками, зав’язала все у вузол і викинула через вікно.

– Ти чого людей смішиш?! – закричав Віктор.

– Ще одне слово і ти полетиш слідом за цією брудною білизною. І взагалі жити з тобою під одним дахом я більше не збираюся. З’їжджай звідси. Розлучаємося ми. І ліжко це забирай.

Потім були вмовляння, обіцянки, Віктор навіть дочку підключив до своєї сімейної драми: просив, щоб умовила мати не розлучатися.

– Навіть не мрій, – відповіла вона чоловікові, – все одно з тобою розлучуся. І запам’ятай: на курорт я тепер буду їздити щороку. Я тепер неодружена. А ти йди до своєї рудої, – нехай вона тобі пельмені ліпить.

Віктор лише здивовано кліпав очима і розумів, що переборщив зі своїми ревнощами і що допустив помилку, коли привів свою знайому додому. І ще лаяв себе за те, що не уточнив дату приїзду дружини.

Але тепер вже нічого не виправиш: як то кажуть, поїзд, що пішов за розкладом, за пасажирами не повертається. Ось і потяг Віктора пішов, схоже, назавжди.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.