Заповіт свекрухи…   Ми з Дмитром одружилися після інституту. Жили в квартирі, яка залишилася йому від бабусі. У нас один за одним народилися два сини. За матеріалами

Мені довелося кілька років пробути в декреті, доглядаючи за маленькими дітьми. Свекруха постійно дорікала мені тим, що я не працюю. Ніби й не розуміла, що це неможливо, адже сидіти з онуками вона зовсім не хотіла. Та ще й періодично заявляла: «Не схожі твої діти на мого сина!» Це був натяк на мою непорядність, хоча причин думати, що я зраджую чоловікові, я ніколи не давала.

Від моїх скарг на поведінку «мами» чоловік відмахувався і віджартовувався. Що ж, доводилося просто терпіти.

Після декрету, коли я вийшла на роботу, свекруха знайшла нову причину для причіпок. Тепер вона придумала, що я вийшла заміж за Діму через його квартиру. Сама я ніколи ні на що не зароблю з такою зарплатою. Скрізь їй бачилася якась змова.

Коли дітям було вже 12 і 14 років, в нашій родині сталася біда: у 37 років я стала вдовою …

Не минуло й сорока днів, як свекруха заявилася до нас з вимогою покинути квартиру Діми. Мене такий поворот просто розлютив, я більше не могла мовчати. Нерви і так були на межі після останніх подій, а тут ще вона … – Ганна Василівна, Ви про що? Я і діти Діми – прямі спадкоємці. І нікуди ми не підемо!

– Ох і помиляєшся ти, Вірочко! Тільки родичі можуть бути спадкоємцями! Ти ось для початку доведи, що твої діти рідні моєму синові. Вони геть, жоден, на батька не схожі!

– Добре, Анно Василівно, я доведу! Але тоді давайте домовимося, що якщо тест ДНК покаже, що ваш син батько моїх дітей, то не тільки ця квартира буде належати їм, але Ви і свою їм відпишете! Свекруха трохи розгубилася, подумала і погодилася. Адже була впевнена в тому, що робить …

Мене розпирало від злості і, щоб раз і назавжди розставити все по своїх місцях, я повела свекруху до нотаріуса, де було письмово завірено наш договір. Нехай потім лікті кусає, раз так до моїх дітей відноситься.

Коли результат отримали, відкривати домовилися разом. Ох і смішний момент це був … Сидимо ми зі свекрухою за столом. Я в своїй правді впевнена на 100 відсотків, а вона в своїй. Розкриваю конверт і … о, яка несподіванка … ймовірність, що Діма батько хлопчиків – 99 відсотків!

Потрібно було бачити, як перекосило обличчя у Ганни Василівни! Я не стрималася і розсміялася:

– Ну, невже ви думали, що я піду на цей тест, якщо б діти були чужі?

Свекруха мовчки пішла. Повернулася на наступний день з документами на квартиру і заповітом на онуків.

– Ти вже прости мене. Я б так і так вам свою квартиру залишила, у мене ж більше нікого немає …

В душі я раділа, але зовні зловтішатися не стала, а просто обняла цю нещасну стареньку, Бог їй суддя …

Фото ілюстративне, з вільних джерел.