Квартира – для молодшого сина.   – А я велику справу зробила минулого тижня! – ділиться з найкращою подругою пенсіонерка Наталія Максимівна. – Дійшла все-таки до нотаріуса, оформила заповіт. Ось! І синам сказала про це, обом. Нехай знають, що є документ … Ні, ну я, звичайно, ще сподіваюся пожити, мені всього шістдесят сім. Але поки в своєму розумі і тверезій пам’яті, подумала, що потрібно привести справи в порядок, як всі розумні люди роблять …За матеріалами

– Ну і правильно! – підтримує Наталію Максимівну подруга. – Навпіл все поділила, так? Між двома синами?

– Ні … Навпіл б вони і без заповіту поділили. А я ось саме хочу, щоб більша частина майна дісталася молодшому синові і його сім’ї! .. Тому що старший не заслужив, я вважаю!

У Наталії Максимівни двоє дорослих дітей – сини тридцяти дев’яти і тридцяти трьох років. Обидва живуть окремо, одружені, у старшого двоє школярів, молодший з дружиною теж з дня на день чекають на народження другої дитини. Обидва працюють і платять іпотеку. І навіть дружин у обох братів звуть однаково – Маріями.

Але от невдача: якщо з «молодшою» Марією Наталія Максимівна мало не подружки, зі старшою стосунки не складаються з самого початку.

– Все життя думаю і зрозуміти не можу, в чому я перед старшою невісткою завинила? – розповідає Наталя Максимівна. – Начебто я нічим ніколи її не ображала, навпаки. Але мені з самого початку ясно дали зрозуміти, що моїй присутності не раді! Перші роки приготую щось, несу їм, пригостити. «Ой, ми таке не їмо!». У журналі статтю знайду, несу показати – «Ой, ми таке не читаємо!». Передачу по телевізору захочу обговорити – «Ми таке не дивимося!» …

– Так, є такі принцеси …

– Саме – принцеса. Все з таким гонором, все – задерши носа! Футболку подарувала їй на день народження якось, пам’ятаю, в перший рік після весілля. Гарну сукню на літо, легку, і недешеву, між іншим! У магазині купувала. Через кілька днів йду повз їхні будинки, дивлюся, на сміттєвому баку щось знайоме висить … Підходжу – подарована сукня … Ну ось і як після такого? Захочеться щось робити ще?

– Нічого собі! А ти не запитала у неї потім, що за справи? Чому вона сукню викинула?

– А навіщо щось питати? Все і так зрозуміло, подарунки мої не потрібні. Онуків мені теж не давали принципово. Раптом не тим нагодую, не так скажу, все правильне виховання зіпсую! Дивно, як це я своїх двох-то виростила, не зіпсувала? І чоловік її нормальною людиною виріс …

Правда, не для мене. Після його одруження є стіна між мною і старшим сином. І цю стіну звуть Марія … Син начебто соромиться мене. Зате з тещею носиться, всі вихідні, свята – у них, онуки тільки ту бабусю знають. Ой, та що вже тепер, багато можна говорити, все життя ж не перекажеш! ..

… Коли одружився другий син, Наталія Максимівна, навчена непростим досвідом, поставилася до невістки трохи насторожено. Однак молодша Марія швидко розтопила лід недовіри з боку свекрухи.

– Така мила, усміхнена, товариська! Завжди розповість все, в гості покличе. Я її навчила наші фірмові котлети робити, так у неї так виходить – краще, ніж у мене! Вона взагалі молодець, господиня виняткова. Вдома порядок, чистота, навіть зараз, коли вона вже при надії! .. Завжди цікавиться здоров’ям, запитує, чим допомогти. Коли у сина день народження, завжди з ранку мені дзвонить Марічка і вітає з іменинником! Спасибі вам, каже, Наталія Максимівна, за сина, такого гарного чоловіка виховали! Так приємно, просто не передати!

– І внук від молодшого сина вам ближче, мабуть?

– Ну звичайно! А зараз ще Марічка внучечку мені народить, ось! Я завжди про дівчинку мріяла, а то – одні хлопці у нас … Я вже купила внучці на народження сережки з діамантами! Ну не відразу носити, звичайно, а коли підросте. Дай Бог, все добре буде у них! А я, звичайно, Марійці допомагати буду на перших порах, та й потім теж …

***

– … Ось так ось, свекруха приголомшила, поставила перед фактом! – сумно розповідає Марія, старша невістка Наталії Максимівни. – Оформила заповіт, все відписала молодшому синові. Сумно, але нічого нового. Так все життя: брату все, а нам нічого. Він у неї улюбленець. І діти його бабці ближче, ніж наші. Їм і подарунки дарують цінні: золото, діаманти …

– Можливо, та невістка просто змогла знайти до свекрухи підхід, вибудувати нормальні відносини?

– Так, Марія-маленька у нас, звичайно, молодець: без мила влізе куди треба. І посміхнеться вчасно, і підтакне, і посміється в унісон, я так не вмію … Зате вона хоч ще не народила, а подарунок вже чекає … А мені за все життя свекруха одну-єдину сукню подарувала, як у моєї бабусі, це в двадцять років …

– Це яку ти викинула на смітник?

– Оооо … Вона і вам вже розповіла? У мене свої батьки є, які мені дарують подарунки. Просто за чоловіка прикро. Він щиро не може зрозуміти, за що мати з ним так … Чим він гірший за брата? ..

Фото ілюстративне, з вільних джерел.