Цей Новий рік Олена з чоловіком зустрічали у свекрухи в селі. З’їхалася вся родина. Олена готувала, прибирала цілий день. Після святкування всі дружно встали і пішли гуляти, залишивши Олені купу брудного посуду і дітей всієї родини. Але найбільше хвилювало те, що чоловік не прийшов ночувати. – Вірочка приїхала з міста, перше кохання Володимира, як він любив її і вона дівчинка хороша, завжди забіжить, запитає про здоров’я, якщо приїде в село. Ех, яка вони були пара, – сказала вранці свекруха

– Ну чому ти не хочеш поїхати на свята в село до моєї матері? – дивувався чоловік, – там же весело, не те, що в квартирі сидіти. За матеріалами

– Кому весело? Тобі, твоїм друзям, твоїй матері? А про мене ти подумав? Може, для різноманітності, з’їздимо до моїх батьків відзначити Новий рік, хоч раз за чотири роки.

Чоловік знову образився, і так щороку, Олена йшла йому назустріч і їхала до свекрухи. Власне, нічого поганого в тому не було, щоб зустрічати сімейне свято з родичами і друзями, але був один великий мінус. Турботливий і люблячий чоловік, Володимир, в селі, геть забував про свою молоду дружину.

Він вважав, що має право на те, щоб розслабитися і відпочити в кінці напруженого і важкого року, а Олена, значить такого права не мала, це було прикро.

Коли вони вперше приїхали до свекрухи на свята, Олена надіялася, як вони повеселяться, вона сподівалася, що хоч у свята любляча бабуся Антоніна Іллівна посидить з однорічним онуком Степанком, і Олена теж відпочине. Ага, розмріялася.

Весь день 31 числа Олена провела на кухні разом зі свекрухою. Смажили, парили, робили салати, син приїхав, така подія, ніби вони жили на Північному полюсі і приїжджали раз в п’ятирічку.

З цього приводу очікувалося багато рідні, а раз вся рідня жила тут, то у них свої домівки і свої сім’ї, вони накривали стіл у себе.

Ось і довелося Олені віддуватися за всіх, але це добре, це все зрозуміло, хто зустрічає, той і накриває, як то кажуть. Ось і думала Олена, коли сіли за стіл, зараз посидимо, відзначимо, і як обіцяв чоловік підемо в місцевий клуб на танці.

Всі пішли, крім Олени, їй дістався брудний посуд і діти, родичі вважали, раз у неї маленький син і вона залишається вдома, то їй і не важко посидіти з їхніми чадами.

На її боязке прохання посидіти з сином, свекруха відповіла:

– Я трьох дітей виховала, я думаю, що я вже виконала свій обов’язок перед дітьми, так що маю право веселитися, – і найперша вискочила за поріг.

Поки всі веселилися і запускали феєрверки, Олена вкладала дітей спати і мила посуд, ковтаючи сльози від образи, найприкріше, що чоловік не помітив цієї несправедливості.

Вранці першого числа, поки всі дорослі відсипалися, Олена годувала дітей, розважала, і знову готувала, знову прийшли гості, знову посуд. Загалом, коли вони їхали від свекрухи, вона зареклася більше не зустрічати тут Новий рік.

Вона з сумом згадувала їх перший спільний Новий рік, вже сім’єю. Вона чекала дитину, тому вони з Володимиром були вдома, провели свято в тихій сімейній обстановці, все було так гарно і романтично.

На наступний рік, вона знову піддалася на вмовляння чоловіка, він обіцяв, що вже в цей рік, все буде по-іншому. Він мав рацію, святковий стіл з цим брудним посудом, це все було, а те, що він не повернувся з гулянь разом з усіма, було вже по-іншому.

Володимир, звичайно, виправдовувався, що вони зі шкільними друзями засиділися в барі, так в селі, теж є бари, а потім зуміли дійти тільки до першого ліжка, найближчого від бару, в будинку друга Олексія, де мирно відсипалися до вечора першого січня. Олена навіть повірила, тільки свекруха мимохідь зронила.

– Вірочка приїхала з міста, перше кохання Володимира, як він любив її і вона дівчинка хороша, завжди забіжить, запитає про здоров’я, якщо приїде в село. Ех, яка вони були пара, – мрійливо сказала Антоніна Іллівна.

Це було вже занадто, після запитань  Володимир розповів, що і правда, любив він колись Віру і навіть бачив в клубі, але більше нічого не було.

-Ти маму особливо не слухай, вона Віру терпіти не могла, а зараз так говорить, щоб тебе зачепити, з шкідливості, – заспокоїв чоловік, але сумніви в душі Олени залишилися, хоч вона і пробачила його, повторювати цього не хотіла.

Тому вона і стояла на своєму, що в цей рік, вони повинні провести свято у її батьків, вистачить вже їй бути куховаркою і посудомийкою, вона теж людина і у неї теж є шкільні друзі, але Вовка відчайдушно не погоджувався. Олена навіть знала, чому.

Володимира її батьки дуже любили і поважали, як зятя, ось тому йому доведеться підтримувати свій образ зразкового сім’янина, його це не влаштовувало.

Олена не знала як бути, ну що їм і правда, зустрічати Новий рік, кожен у своїх, але вони ж сім’я, та й як вона його відпустить до матері, а раптом там ця Вірочка знову приїде.

Поки питання залишалося відкритим, а часу до свята все менше і менше, та ще свекруха дзвонить кожен день, кличе до себе, підливає масла в вогонь.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.