Ніколи не знаєш як складеться твоя доля. Де знайдеш де втратиш, коли покохаєш, а коли розчаруєшся у своєму виборі.

Олена і Андрій були знайомі з самого раннього дитинства. Вони були сусідами і жили на одному майданчику. Ще коли діти ходили в дитячий садок, вже тоді, їх стали називати нареченим і нареченою. Діти спочатку ніяковіли, але потім звикли і навіть це їм стало подобатися. За матеріалами

У школі Андрій і Олена сиділи за однією партою. Вони весь час допомагали один одному, у них не було між собою секретів. Домашні завдання вони теж робили разом. Олена підтягувала Андрія з математики, він же в свою чергу, допомагав їй по граматиці. Інших друзів у них не було, та їм вони були не потрібні. Діти свій вільний час теж проводили разом. Відвідували басейн, ходили в кіно, на танці. Батьки не могли натішитися їх дружбу, і вже говорили, що в майбутньому їхні діти обов’язково одружаться.

Коли діти закінчили школу, вони вирішили поїхати з рідного міста і вступити в один і той же медичний інститут. До цього часу Олена з гарненької дівчини перетворилася на справжню красуню. Блакитні очі, правильні риси обличчя і ідеальна фігура змушували половину інститутських хлопців дивитися їй услід і заздрити Андрію. Всі вважали, що Андрій і Олена, це закохана парочка. Андрій теж подорослішав, став мужнім і гарним хлопцем. Але, на жаль кохання між ними не було. Олена ставилася до нього як до брата, він до неї, як до сестри.

Вже навчаючись на 3 курсі, Олена зі своїми однокурсницями вирушила в кафе, у Андрія в цей час було заняття. У кафе Олена познайомилася з милим хлопцем Олександром. Вони розговорилися, Олена дала йому свій номер телефону. Олена бігла в гуртожиток, щоб розповісти Андрію про Сашу. Вона була впевнена, що зустріла своє кохання і що Андрій за неї буде дуже радий.

Коли Олена все йому розповіла, Андрій спочатку задумався, потім відповів, що радий за неї і пішов. Олена не стала його наздоганяти, задзвонив телефон. Це був Саша. Вже на наступний день він покликав Олену в кафе, а потім прогулятися по нічному місту. Олена погодилася.

На наступний день, вона прийшла на побачення до Саші. Він був старший за Олену на кілька років. Він був галантний, добре вихований. Було видно, що він знав підхід до дівчат. Олена весь час сміялася. Час пролетів непомітно. Уже перебуваючи на вулиці, в повній темряві, лише зірки висвітлювали їм дорогу, Саша зупинився і підвів Олену до себе.

Коли Олена зазирнула йому в очі, вона зрозуміла, це не він, хто повинен бути з нею все життя. Її душа і розум сказали їй, щоб вона не поспішала, вона помилилася з вибором хлопця. І якщо вона зараз цього не зрозуміє, вона назавжди втратить Андрія. Олена відійшла від Саші і побігла геть.

Що я роблю, крутилося у неї в голові. Адже та людина, яку я чекала вічність, була весь час поруч зі мною. На годиннику було вже 6.00, Олена не дивилася на час. Вона стукала в двері Андрія.

Коли він відкрив, вона підійшла до нього і заплакала.

– Я мало не зробила помилку! – сказала вона. – Я кохаю тільки тебе одного. Ти для мене не тільки кращий друг, ти для мене найрідніша людина на світі.

Андрій опустив голову і тихо сказав:

– Нарешті ти це зрозуміла. Я зрозумів, що кохаю тебе ще в школі. Я чекав, коли це зрозумієш і ти. Я дочекався.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.