«Нерівний шлюб».  На різдвяні свята я опинився в компанії. Люди дуже приємні, але майже нікого не знаю. Поруч з чоловіком, якому далеко за 50, сиділа дівчина років двадцяти семи. Андрій і Христина. За матеріалами

Вони веселилися більше всіх, хоча обоє не пили. Христина називала його татом. Я милувався: яка прекрасна дружба у тата і дочки. А потім вони раптом стали поспішати додому.

Христина пояснила: «Нас чекає син, що не засне без нас». Тут я розгубився. Коли вони пішли, запитав у господаря, який ще син, про що вони? «Ну як? – відповів господар. – Їх син. Вони ж чоловік і дружина».

А чому, кажу, вона його татом називає? «А, ну це у них давно повелося. Як жарт. Просто вони ще в пору роману прийшли якось в магазин, а продавщиця Андрію говорить: яка у вас гарна дочка! Так вона і почала його називати».

Потім я дізнався передісторію. Андрій взагалі талановитий художник. Одружений був двічі. Його справжня дочка старша за Христину.

Загалом, років у сорок п’ять Андрій озирнувся і зрозумів: в житті нічого доброго не зробив. Почав багато малювати, але справа не йшла. І тут з’явилася Христина, вони познайомилися випадково, практично на вулиці.

Їй тоді було трохи за двадцять. Навіщо їй, юній красуні, знадобився цей старий невдаха – загадка. Але – полюбила. А у Андрія ніби відкрилося друге дихання. З’явився сенс в житті. Він кинув своє старе життя.

Почав малювати чудові картини, їх почали купувати, у нього з того часу вже було кілька виставок. Плюс він зайнявся дизайном, оформляє ресторани, а це дуже хороші гроші.

Так, зараз вони живуть у величезній квартирі, у них все добре, їздять по світу. Христина тепер дружина заможного чоловіка, але ж ніщо не віщувало тоді, коли вона побачила цього неголеного дядька з очима спанієля.

Напевно їй говорили подруги і мама: «З глузду з’їхала? Він же дідуган майже!». Напевно вона сама думала, що дійсно зійшла. І розуміла все. Але ж вона тепер щаслива. А що ще треба?

Андрій, звичайно, теж щасливий, він взагалі вважає, що Христина – ангел, якого йому був посланий незрозуміло за що. Не заслужив нічим. А сина він обожнює, він з ним возиться, грає, гуляє, він – ідеальний батько.

До речі, і зі старшою дочкою відносини налагодилися, вона ж давно махнула на батька рукою, а тут раптом – раз! – побачила його бадьорим, веселим, турботливим.

Нерівний шлюб може бути дуже вдалим. Набагато вдалішим, ніж з ровесником.

Чоловіки “у віці” – дуже хороші чоловіки. Найнадійніші. Вони вже “відірвалися”. Тепер їм хочеться тільки дому, затишку, сім’ї.

А головне: чоловіки у віці – чудові батьки. Хвалитися недобре, але як без особистого прикладу? Молодша дочка з’явилася у мене в 47 років, і всі говорять, що я чудовий тато. Приємно. Нарешті я став таким. Дозрів до батьківства. Краще пізно, ніж ніколи.

Тому «нерівний шлюб» – це, можливо, дуже надійний шлюб і дуже щасливий шлюб.

Олексій БЕЛЯКОВ.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.