Коли ми з чоловіком повернулися додому, я надіялася, що мама вдало вийшла заміж. Та через 2 місяці прийшов лист з села. Я миттю зібрала речі і поїхала до бабусі. Я й гадки не мала, як вони там живуть. Добре, що мамин чоловік не встиг продати дідусеву хату.

Я рано пішла з дому бо відносини з мамою у мене не складалися. Вона завжди була чимось не задоволена, звинувачувала мене у всіх гріхах в яких тільки можна. Жила я в селі у бабусі з дідусем. З батьком вона теж розлучилася, їй здавалося, що у нього є інша. А він просто напросто залишався переночувати у друзів, щоб хоч добу відпочити від сімейних скандалів. Довгий час мама жила одна. За матеріалами

Я виросла здобула освіту і виїхала в інше місто. До бабусі з дідом намагалася приїжджати при першій можливості. Вони на мене не ображалися, що я довго до них не приїжджала. Стільникових телефонів в той час не було і тому ми писали листи один одному.

23 листопада у дідуся було день народження, виповнилося йому 78 років. Я спеціально взяла відпустку за свій рахунок, щоб поїхати в село до рідних. Та й по мамі сильно скучила, хоч ми і не ладили.

21 числа я поїхала в село, їхати добу. Бабуся мене побачила у вікно, що я заходжу в хвіртку аж босоніж вибігла мене обнімати. Увечері приїхала тітка, вона жила в сусідньому селі і я попросила її щоб вона передала мамі, що я хочу з нею просто поговорити. А вона мені сказала, що мама рік вже не живе в цьому селі, вийшла заміж і поїхала в місто. Місто було всього в 30 хвилинах їзди від нашого села. Вона сказала, що вранці поїде у справах і заїде до них.

23 числа мама зі своїм чоловіком приїхали вітати дідуся. Я познайомилася з Вадимом він був молодший мами 7 років, на той момент мамі було 41 рік.

Увечері коли всіх гостей проводили додому ми поговорили з нею по душам. Я навіть не очікувала, що наша розмова затягнеться на довго. Я була рада за маму, що вона знайшла жіноче щастя, а ще вона сказала, що у них скоро народиться маленький. Вона сказала, що Вадим хоче забрати дідуся з бабусею до себе в місто, а будинок продати. Тому що вони старі і їм потрібен догляд.

Я тоді зраділа, що мама зможе допомагати бабусі з дідусем та й їм буде легше. Через два дні я поїхала додому. Мама стала писати мені листи, писала, що у них все так добре. А бабуся з дідусем не пошкодували, що перебралися в місто. Ось тільки будинок вони продати не можуть.

Через два місяці прийшов лист від бабусі від якого мені було дуже сумно. «Внучко, приїжджай і забери нас. Я вже не можу мовчати про це. Не хочу більше тут бути ». У мене відразу з’явилося якесь хвилювання на душі. Я бігом побігла на вокзалу, щоб купити квиток, але самий найближчий був через день. Я купила квиток.

Виявляється, цей Вадим був не той за кого себе видавав. Це він вмовив маму забрати людей похилого віку, щоб продати будинок і забрати гроші. А мама, бідненька, просто мовчала. У той день, коли вони приїхали до діда, цей чоловік їй сказав:

– Не розповідай своїм нічого.

І тому вона робила вигляд щасливою.

Ми приїхали в село. І мої рідні зітхнули, що звільнилися від усього, що було. Я переживала, що Вадим попсує їй нерви з розлученням, а вони як виявилося жили без штампа.

Через три місяці мама народила здорового, міцного богатиря. Жила вона з бабусею і дідом тому, що свій будинок продала. Та й мені було спокійніше, що вони під наглядом.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.