Не хочу в село…   Ми з чоловіком багато років живемо у місті, але мій чоловік Сергій так і не став міським. Коли ми познайомилися, він навчався в лісотехнічному коледжі, мріяв повернутися в село і працювати в лісництві. Про свій ліс він знає все, може розповісти історію мало не про кожну рослину.

У місті не може спокійно пройти повз дерево, щоб не розглянути його з усіх боків і зробити свої висновки. Я – нудний бухгалтер, але я люблю зводити дебет з кредитом, цифри – це моє.

Заради мене Сергій залишився в місті, в село переїжджати я категорично відмовилася. Чоловікові вдалося влаштуватися садівником до місцевого бізнесмена.

У передмісті у місцевого багатія є приватний будинок з величезним парком. Я дуже раділа, що у чоловіка улюблена робота і хороша зарплата. Так ми прожили дев’ять щасливих років.

Ми виплатили іпотеку за двокімнатну квартиру, дочка пішла в школу. Але почалася чорна смуга. Нещастя не приходять по одному, а чомусь все відразу.

У роботодавця Сергія щось трапилося, вони виставили будинок на продаж, а персонал звільнили. Чоловік залишився без роботи. Свекруха в селі стала більше і частіше хворіти. А коли дізналася, що син втратив роботу, то стала без кінця кликати його до себе на допомогу.

Він звичайно їздить. Мати є мати, потрібно допомагати. Але вона йому там роботу знайшла в лісництві і стала вмовляти, щоб ми переїхали до неї. Я проти.

Почала свекруха до нас приїжджати і сільську їжу привозити, щоб Сергій за натуральними продуктами засумував. Тепер він кожен прийом їжі перетворює в дегустацію і порівняння домашніх продуктів і магазинних, зрозуміло на чию користь.

Все частіше говорить про переїзд. Сказав, що почав робити до будинку прибудову з сучасним санвузлом, а газове опалення і так вже є. Дочка буде рости на свіжому повітрі, невелика школа є. Сергій роботу в місті навіть не шукає, хоче за фахом, а кому в місті лісник потрібен? Фірма, в якій я працювала багато років, розвалилася, я теж залишилася без роботи. Поки ми тримаємося на невеликих грошових запасах, але вони закінчуються.

А тут свекруха мені роботу знайшла в їх сільраді. Бухгалтер на пенсію пішла, так вона швиденько домовилася, щоб мене взяли.

Складний у мене вибір, зберегти сім’ю і переїхати в село (моє єство цьому активно чинить опір) чи залишитися з дочкою в місті, але втратити чоловіка (моя активна свекруха, відчуваю швидко мені в селі заміну знайде).

Що робити, не знаю, чоловік на вмовляння залишитися в місті не піддається, а дочка надихнулася життям в селі і стала на сторону батька, мріє стати ветеринаром. Я плачу від безсилля і нерозуміння. Ну не хочу я в село, я ж все життя в місті прожила. І як мені тепер бути?