Складні сімейні стосунки…  У мене в сім’ї склалася дуже неоднозначна ситуація – Іван, брат чоловіка унадився до нас позичати гроші. Начебто, і зарплата у нього більша, ніж у мого чоловіка, а все скаржиться, що грошей немає. За півтора року тисяч 15 напозичав. Вчора прийшов черговий раз «в борг» просити, але отримав відмову.

Пішов він від нас, сильно образившись. Але нас з чоловіком теж можна зрозуміти – у нас дитина і кредит на квартиру, і гроші, які Ваня постійно позичає і не віддає, нам би дуже пригодилися.

Через годину після цього прийшла свекруха з Лідою, дружиною Вані. Не встигла я відкрити двері, як вони з порога накинулися на мене зі звинуваченнями:

Мало тобі одного мого сина оббирати, ще й за другого взялася?

– Вам в борг давали, а не назовсім гроші подарували. Не хочете по-доброму борги віддавати, заберемо технікою. А то ноутбуки вони собі купують, а Вані повернути нічого не можуть.

Ліда по-хазяйськи зайшла в кімнату і вихопила ноутбук, який чоловік купив для того, щоб брати роботу додому, прямо з-під носа мого чоловіка.

– Лідо, що ти робиш? – обурився чоловік.

– Повертаю собі гроші, мені дитину годувати нічим. Документи давай, я його продам і частина боргу вам спишу? – злобно пробурмотіла Ліда.

Поки чоловік намагався відібрати техніку від Ліди, свекруха мене відчитувала:

– Мало тобі одного мого сина оббирати, ще й за другого взялася! Безсоромна. У нього дружина і дитина, а він все зароблене до вас відносить. Все тобі мало, хапуга!

Моєму здивуванню не було меж: адже все з точністю навпаки – це Ваня постійно клянчить, прикриваючись голодною дитиною.

– Брехати – це у вас з Ванею сімейне! – сплюнула я і повернулася до чоловіка. – Сам розбирайся з цими ненормальними.

Я пішла в кімнату і зачинила за собою двері. Цей балаган мене не стосується. Хоча, бажання повернутися і вигнати їх з мого дому, не покидало.

Відносини зі свекрухою у нас були нормальні, поки я не зрозуміла, що чекаю дитину. Тоді вона спочатку намагалася мене умовити не народжувати, а потім, почувши категоричну відмову, почала вити і нести всяку нісенітницю.

Я тоді розвернулася і пішла. Вислуховувати її маразм не було ніякого бажання. Любимо ми один одного, не любимо – їй яке діло? Так навіть якщо ми вирішимо жити шведською сім’єю – її це не стосується!

Сина мого вона не злюбила з першого погляду. Окинувши крихітний згорток своїм чіпким поглядом, вона винесла вердикт:

– Нагуляла! Не наша порода! Зовсім на нас не схожий! – розвернулася і пішла.

А потім Ваня одружився з Лідою і привів її жити в квартиру до своєї матері. Ліда виявилася такою ж нахабною, як і моя свекруха. Вони швидко знайшли спільну мову і спільного ворога – мене.

А з витратами Вані все просто: втомлений від постійного контролю дружини і матері, Ваня завів собі жінку на стороні. Добру, лагідну сироту Ганну, що працює на ринку неподалік. Я їх бачила кілька разів разом, але мені і в голову не прийшло його здавати – сам розбереться, не маленький.

Тотальний контроль Ліди і матері над заробітком Вані, змусив Ваню шукати способи викроїти хоч трохи коштів на кохану. Те, що він примудрявся викроювати з під пильного ока дружини і мами під приводом «брат зайняв», витрачалося на ту, іншу жінку. А коли викроїти не вдавалося – Ваня втік займати у нас.

Родичок чоловік випровадив, показавши перекази на карту Івана в мобільному банку, тим самим довівши нашу правоту. Ні у свекрухи, ні у Ліди, навіть не промайнуло бажання попросити вибачення за цю спробу пограбування.

Загалом, сімейка мого чоловіка виявилася дуже цікавою – не занудьгуєш з ними.