Пощастило з свекрухою…  У мене є подруга, Світлана. І їй дуже пощастило з свекрухою, про таких кажуть “золота свекруха”.

Свекруха подруги належить до тієї рідкісної категорії свекрух, які просто на вагу золота. Вона ніколи не лізла до них в їх життя, ніколи нічого не просила і не вимагала.

Коли Костя привів Світлану в свій дім, то його мама зраділа. Але поживши з ними якийсь час, вирішила переїхати жити на дачу.

Дача у них хороша, з чоловіком будували, повноцінна для життя. Чоловік давно немає, і свекруха не поспішала заводити нового чоловіка. Хоча могла б собі це дозволити, вона ще цілком нічого і син уже виріс.

Молода невістка теж не нахабніла, вона хоч і живе в квартирі свекрухи, але не вважає себе господинею. Тому, коли вони захотіли робити ремонт, вона насамперед зателефонувала свекрусі:

-Мамо, можна нам?

-Світланко, робіть що хочете, вам же жити.

І так було у всьому. Світлана питала – свекруха завжди схвалювала. Кожні свої вихідні, Світлана з чоловіком їздили до його мами, і там допомагали.

А коли невістка завaгітніла, першою, хто танцював від радості, була свекруха.

-Внучку хочу. Сина виростила, тепер дівчинку мені народіть ..

І Світлана народила дочку. Бабуся прямо помолодшала. Вона стала часто приїжджати, невістці допомагати. І з коляскою у дворі погуляє, і обід їм приготує. А Світлана і рада була. Ну, де ще таку свекруху знайдеш?

Вони багато разів кликали її переїхати до них, але вона завжди відмовлялася. Не хочу, каже з вами жити, мені і тут не погано.

А потім…

А Світлана з Костею приїхали в гості на дачу, а мама там сидить з сусідом. І очі горять, посвіжілі. Світлана відразу зрозуміла, наша мама закохана.

Так і живуть, свекруха з сусідом на дачі, а Світлана з чоловіком і донькою в місті.