Стосунки із свекрухою таки вдалося налагодити…  Коли Іра погодилася вийти заміж за Артема, про непростий характер майбутньої свекрухи вже чула. Виходячи заміж, вона так хотіла знайти щастя, що закрила очі на все.

А свекруха не злюбила її відразу. Не помітити цю неприязнь було досить складно. Після весілля молодята вирішили не знімати житло, а накопичити на перший внесок по іпотеці. У зв’язку з цим довелося тимчасово розміститься у Марії Сергіївни. Кімнатка їм дісталася простора і світла, Іра не довго думаючи вирішила навести в ній свої порядки: поклеїти нові шпалери, повісити штори.

Дізнавшись про плани невістки, свекруха злобно процідила, що квартира не її, господарювати тут нічого. Ось своє придбаєте, там вже господарюйте …

Ірі довелося змиритися, принаймні Артем про це попросив. Десь в глибині душі молодої жінки жевріла надія, що вони помиряться. Але реальність поки не радувала. Люблячи одного чоловіка жінки стояли по різні боки барикад. Свекруха з самого раннього ранку стежила за Ірою, чіплялася до всього: не так попрасувала речі сина, пересолила борщ, погано витерла пил і так до нескінченності. Їй чомусь потрібно було знати абсолютно все про плани невістки на день.

Вечорами Ірина тихенько плакала в подушку, руки вже опускалися від безсилля, навіть розмова не клеїлася, що вже там було думати про те, як налагодити стосунки. Через півтора року молодятам вдалося купити квартиру, Іра почала збирати речі, не чекаючи закінчення ремонту. Хотілося видихнути і почати спокійне життя без неї. Але жінка рано раділа …

Практично на наступний день після переїзду стала Марія Сергіївна, відкрила двері своїм ключем (звідки у неї з’явився комплект залишилося загадкою), і все почалося заново. Вона тепер могла собі дозволити прийти коли їй заманеться, вела себе як господиня. Могла лазити по шафах, перевіряти речі сина на чистоту, підійти і заправити ліжко, або підправити плед на ній. Один раз Іра спробувала протестувати, але почула на свою адресу багато «хороших» слів.

Було таке відчуття, що заміж вона вийшла нема за Артема, а за його матір. – Так, Іринко, вона буває нав’язливою, але це ж моя мама, що я зроблю? – дивувався чоловік.

– Попроси хоча б попереджати про свої візити.

– А якщо мама образиться?

– А про мене ти зовсім не думаєш? Якщо ображуся я?

Коли терпець увірвався остаточно, Іра вирішила піти на наступну хитрість: викинула свої ключі, купила новий замок, залишивши тільки два комплекти. Свекруха природно залишилася без них. Звичайно ж чоловік все зрозумів, але виду не подав. Цілий місяць Ірина відпочивала і раділа життю без Марії Сергіївни. Ох і образилася тоді свекруха, але йти просити вибачення Іра поки не збиралася.

Артем же переживав за матір, але правильно вважав, що цей період піде всім на користь. І ось рівно через місяць Іра їй зателефонувала, запросила на чай з пирогом.

Того вечора вони вперше душевно поговорили, але треба сказати свекруха продовжувала триматися дещо відсторонено. А коли через кілька місяців молода жінка зрозуміла, що чекає дитину, і повідомила новину, Марія Сергіївна обняла її і навіть розплакалася.

Народження дочки і зовсім змінило все. Тепер сім’я живе дружно, свекруха і невістка називають один одного мамою та донькою. Іноді дивлячись на свою дитину Ірина замислюється, а яка їй попадеться свекруха?