“Турботлива” свекруха…   Впевнена, кожна дівчина хоче мати щасливий шлюб, турботливого і уважного чоловіка, спільних дітей. Це ж чудово – знайти свою людину, любов і опору в житті.

Але, коли ти перебуваєш в такий ейфорії, не завжди помічаєш нюанси, на які варто було звернути увагу ще до шлюбу.

Наша історія почалася банально, ми познайомилися в парку в загальній компанії. Це було кохання з першого погляду. Наш роман розвивався стрімко. Було зрозуміло, що наші відносини не на 1 місяць, неможливо було розлучитися.

Так, через пів року, він зробив мені пропозицію, я погодилася не роздумуючи. Ми почали жити разом і готуватися до весілля. Нічого не затьмарювало наше життя. Ми були щасливі. Періодично приїжджала його мама, провідати.

Після весілля мама чоловіка немов поселилася у нас. Щовечора вона приходила перевірити взуття чоловіка, вчила сушити устілки, розкладала черевики на шафі в передпокої.

А вранці вона приходила і перевіряла нашу спальню, чи не брудна вона або чи не пом’яте чи у нас простирадло.

Вона складала нашу брудну білизну в ящику у ванній, який відведений для її зберігання перед пранням.

Ой, чи варто мені говорити, що на кухні вона влаштовувала повну перевірку і вичитувала мене за куплену не ту курку, яку вона не купує, за не той чай або відсутність улюбленої, для неї, марки макаронів.

Як було мені? Спочатку я нарікала на турботу матері, потім ображалася, що чоловік дозволяє мамі так господарювати, потім злилася на нього і на його маму.

Були розмови по душам і сварки, але чоловік категорично не хотів в це втручатися, боячись образити маму. А я, в якийсь момент, втомилася жити під гнітом, хоча його мама не жила з нами, але по факту вона була у нас самого ранку і до пізнього вечора кожен день.

Коли вона почала замовляти нам онука і говорити, що хлопчик піде в якусь спеціалізовану школу, що з 7 років його віддадуть туди, а потім туди … я зрозуміла, що це стоп, стоп всьому, що є або хотіло бути. Я пішла.

Нехай планує не моє життя, хочу жити як мені зручно і їсти те, що мені подобається, спати на м’ятому простирадлі і не їсти макарони, які вона любить.

Ми розлучилися, але він продовжує дзвонити, а я не хочу більше нічого. Розлучення, як ковток кисню. Ось які бувають «турботливі» свекрухи.