ВЕСІЛЛЯ БУЛО ГУЧНИМ І Я ПЕРЕЇХАЛА ЖИТИ ДО ЧОЛОВІКА. ЦІЛИЙ МІСЯЦЬ Я САМА КУПУВАЛА ХАРЧІ ВВЕЧЕРІ, ПОВЕРТАЮЧИСЬ З РОБОТИ. КОЛИ МІСЯЦЬ СКІНЧИВСЯ, ПРИЙШЛИ КВИТАНЦІЇ ЗА КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ, У МЕНЕ ВЖЕ ГРОШЕЙ НЕ ЗАЛИШИЛОСЯ І Я ПОКАЗАЛА ЇХ ЧОЛОВІКОВІ. ВІН СКАЗАВ, ЩО ЦІЛИЙ РІК ДАВАТИ МЕНІ ГРОШІ НЕ БУДЕ. ЛИШЕ ЗГОДОМ Я ДІЗНАЛАСЯ, ЩО ПРИЧИНА У СВЕКРУСІ
Весілля було гучним і я переїхала жити до чоловіка. Цілий місяць я сама купувала харчі ввечері, повертаючись з роботи. Коли місяць скінчився, прийшли квитанції за комунальні послуги, у мене вже грошей не залишилося і я показала їх чоловікові. Він сказав, що цілий рік давати мені гроші не буде. Лише згодом я дізналася, що причина у свекрусі
Я вийшла заміж 2 місяці тому. Семен скромний, чуйний, добрий хлопець. Ось тільки на тему сімейного бюджету розмов у нас не було.
Кожен витрачав свою зарплату, ні в чому себе не обмежуючи. Але ось, реєстрація шлюбу позаду, ми в’їхали в квартиру, яка дісталася чоловіку від його бабусі.
Я вирішила заповнити холодильник, купити побутову хімію, шторку в ванну, килим у вітальню.
У магазині я простягала свою банківську картку, Семен стояв поруч з нудьгуючим виглядом.
Так тривало цілий місяць. Я після роботи заходила в супермаркет і несла пакети з харчами додому, готувала.
Все думала, коли мій чоловік оцінить мої старання. Але він брав все, як належне.
У поштову скриньку посипалися квитанції – потрібно було платити комуналку. Я підсумувала цифри, озвучила чоловікові. Він подивився на мене так, ніби його і не торкалася ця інформація.
Тоді я не витримала, підняла питання про те, як нам вести сімейний бюджет.
«Семен, в цьому місяці я купувала продукти, витратила всю свою зарплату»
«Не може бути, що всю» – сказав він. «Овочі та крупи коштують копійки»
У мене трохи щелепа не впала на підлогу. Я відкрила мобільний банківський додаток і показала йому, які суми мені довелося залишати на касі продуктових магазинів.
Він щиро здивувався. Ще б пак, в його будинку цим займалася мати, він навіть цін не знає на хліб і молоко.
«Давай в цьому місяці скинемся на загальні витрати?» – запропонувала я.
«Ні, до кінця року не вийде. Тато брав кредит на машину, я йому допомагаю. Віддаю майже всю зарплату. Ми так вирішили спочатку, щоб кредит за 3 роки погасити, замість п’яти ».
Я здивувалася. Мені тепер, що, дорослого чоловіка утримувати, тільки тому, що його батько кредит виплачує?
Довелося обуритися і нагадати благовірному, що він тепер одружений чоловік, у нього нові обов’язки – утримувати сім’ю.
Тато повинен сам викрутитися зі своєю машиною. Але чоловік протестує.
Каже, що він чесний і благородний в душі і раз взявся допомагати батькові, то своє слово буде тримати.
Тепер я не знаю, як мені правильно вчинити. Виявляється я зовсім не знаю свого чоловіка.