Не вберегла чоловіка…  Зоряна завжди відчувала себе «молодшою» сестрою. Її старша сестра, Світлана, була з тих жінок, які завжди знають, що і як робити, слово яких має бути останнім.

Якщо Світлана і телефонувала сестрі, то лише для того, щоб вкотре поскаржитися на життя.

Та цей телефонний дзвінок відрізнявся від усіх інших, цього разу проблема і справді була серйозною. Від Світлани пішов Іван, її законний чоловік. Вірніше, поїхав від неї назавжди. Залишив одну, з двома дочками-підлітками.

Світлана була в розпачі, наpікала на долю, але цього разу щиро. Зоряні було дуже шкода сестру, але, чесно кажучи, вона не завжди її розуміла.

Скільки разів помічала Зоряна, як Світлана зневажливо говорить до свого чоловіка, зайвий раз не посміхнеться, доброго слова не скаже. Не варила йому чогось «смачненького», ніколи не прасувала його сорочки.

Світлана завжди вважала, що головним Івановим завданням було – заробляти гроші для сім’ї.

Зоряна іноді натякала сестрі, що діти уже дорослі, і їй самій уже давно пора працювати. Та докори про роботу сприймалися дуже гостро. Світлана була переконана, що гроші має приносити в дім чоловік. Тому не поспішала шукати роботу.

І може воно все б так і продовжувалося, якби не зустрів Іван іншу жінку. В якийсь момент він не витримав, залишив все.

Світлана не бралася засуджувати Івана, бо чуже життя – то чуже життя. Та оскільки сестра і справді потребувала допомоги, треба було діяти.

Вирішила Зоряна поговорити з Іваном. Розмова була важкою, та повертатися чоловік не збирався.

Важко було пояснити сестрі, що багато в чому вона сама і винна, адже чоловіка теж треба берегти і любити, а не лише використовувати. Бо завжди знайдеться хтось, хто подарує чоловікові те, чого йому не вистачає.

В житті буває всяке…

Автор Олеся Біла

Фото ілюстративне, з вільних джерел.