Буває й таке. Мій шістнадцятирічний син приніс додому немовля.

Мене звати Галина. Мені сорок років. Я живу в селі, в п’ятдесяти кілометрах від райцентру. Колись у мене була повна сім’я, але кілька років тому я oвдoвіла. Синові, Степанові, тоді було всього десять років. Довелося мені виховувати його абсолютно одній. Я зробила все, щоб моя дитина виросла доброю і порядною і ось які це мало наслідки.

Після дев’ятого класу Степан вступив до будівельного технікуму в райцентрі. Жив він тепер там, додому приїздив тільки на вихідні, і то не кожні. Навчався мій хлопчик добре, але от в особистому житті, як виявилося, накоїв справ…

Після закінчення другого курсу син, як зазвичай, повинен був приїхати додому в село на канікули, але щось затримувався. Приїхав Степан раптово, через два тижні після закінчення навчання і не один. Коли я відкрила двері синові раннім літнім ранком, то подумала, що ще не прокинулася і мені ввижається. В руках у Степан був конверт з немовлям.

– Знайомся, мамо, це Вікуся!

– Чия це дитина, синочку?

– Моя… вибач, мам, я не міг залишити її…

Мені здавалося, що це сон, і я досі сплю. Я закрила очі, кілька разів покрутила головою і, про всяк випадок, щипнула сама себе. Розплющивши очі, я побачила все те ж саме: син ніжно тримав в руках доньку і цілував в крихітний носик.

– Степане, а може ти мені розкажеш що трапилося і звідки у тебе ця дівчинка?

– Розповім, звичайно…

Син почав свою розповідь. Відразу після вступу до технікуму, він познайомився з Анною. Вона вчилася в іншій групі і сподобалася Степанові. Анна відразу здалася синові якоюсь особливою, у неї не було модних нарядів і яскравого макіяжу, як у інших дівчат. Незабаром Степан дізнався, що ця дівчина з дитячого будинку. Через деякий час вони почали зустрічатися. А потім син поїхав на літні канікули…

Коли у вересні Степан повернувся, то дізнався, що його дівчина мало не нaкоїла дурниць, вона злякалася, що він її покинув. І ось тут, на доказ справжнього кохання, у Степана і Анни почалися справжні, дорослі стосунки, які незабаром обернулися батьківством.

Степан боявся зізнатися мені, що збирається одружитися. Вони з Анною вирішили дочекатися вісімнадцятиріччя обох, щоб одружитися без дозволу. Дитина ж мала з’явитися на початку червня, як раз перед канікулами. Але сталося непередбачене: Анни не стало… Виявляється, що у неї були проблеми з сеpцем і материнство їй було протипоказано.

Степанові довелося зробити неможливе, щоб забрати доньку. Він в прямому сенсі ночував під вікнами пoлoгового будинку і домігся того, щоб маля не відправили до будинку маляти, а віддали йому. Завідуюча зглянулася над нещасним хлопцем і допомогла оформити дитину на нього.

Дізнавшись про цю сумну історію, мені нічого не залишалося, як прийняти внучку. Степан перевівся на заочне, і почав працювати у себе в селі на фермі. Доньку він дуже любить і піклується про неї. Мені здається, він бачить в ній риси коханої дівчини… Ось такий порядний виріс у мене син.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.