– Згадувати мені про це важко, але у мене пів дитинства пройшло під девізом «у батьків кредит»! – розповідає 25-річна Катерина. – Кожна копійка була на рахунку тоді. На море ми ніколи не їздили, нічого зайвого не купували. Бабуся маму сварила постійно – навіщо, говорила, ви влізли в цю боргову яму, коли є дах над головою? Для чого вам друга квартира, та ще з переплатою банку? А мама казала, мовляв, у нас он дочка росте. Квартира стане в нагоді.

«Зайву» квартиру батьки Катерині вирішили придбати спонтанно, в самому розпалі непростих нульових. Глава сім’ї несподівано отримав на роботі більшу премію. Подружжя подумали і вирішили вкласти гроші в нерухомість.

Вибрали однокімнатну квартиру на етапі котловану, на перший внесок вигребли майже всі накопичення плюс премію, на решту суми взяли в кредит. Щомісячні платежі теоретично здалися цілком посильними.

– А потім, може, ще й премію отримаємо і розплатимося одним махом! – міркували батьки Катерини. – Або зарплату підвищать. Було багато або.

На жаль, не вийшло. Великих премій на роботі у батька більше не було, а ось великі витрати, як на зло, росли з дня в день. Один за іншим хворіли батьки, сталася криза 2008 року. Та й з будівництвом було не все добре. Терміни здачі постійно зсовували, переносили, потім люди ділилися тривожними чутками, і настрій у платників за квартири було, прямо скажемо, не веселий.

– Ось навіщо ви в це влізли? – Не вгамовувалася бабуся, мамина мати. – Такі борги, нащо воно було потрібно вам? І ще невідомо, чим усе це скінчиться. Може, втратите гроші, та й все. А дитині, може, ще й не потрібна квартира буде. Вийде заміж за хлопця зі своїм житлом і житиме щасливо та благополучно.

– Нічого страшного! – відповідали батьки. – Буде хлопець з житлом – добре. Але у дівчинки має бути свій дах над головою.

Нова квартира завжди позиціонувалася матір’ю як «квартира для Катерини».

– Щоб у Каті в житті був старт! – пояснювала мати кращій подрузі, тітці Марини, і та шанобливо кивала головою їй у відповідь.

Батькам Катерини згодом таки пощастило: квартира добудувати, хоч і зі значною затримкою. Будинок здали в експлуатацію, видали ключі, підписали документи. Батьки зробили там невеликий косметичний ремонт і пустили орендарів. Останні кілька років кредиту були просто казковими – «квартира платила за себе сама».

Зараз кредит за квартиру повністю виплачений, але квартира як і раніше здається. Катерина поки все ще живе з батьками – так всім зручно. Каті зараз 25 років, вона закінчила інститут, працює і зустрічається з чоловіком, з яким будують плани про весілля. Щодо житла Катерина особливо не турбується – вона прекрасно знає, що у батьків для неї в запасі є квартирка на старт. Після весілля вони цілком зможуть жити там і збирати на розширення площі.

Ну хіба не про це вони твердили всі дитинство? Чи не цим пояснювали чергове літо в місті, неможливість купівлі хорошого гаджета, поїздки за кордон.

А недавно Катерина випадково почула розмову своєї матері з тієї самої подругою, тіткою Мариною.

– Ви все-таки молодці, зробили доньці старт! – говорила Марина. – Не дивлячись на те, що було непросто, квартиру купили. У нас ось так не вийшло. Свого часу побоялися взяти кредит, а тепер вже і не під силу. Синові доведеться заробляти все з нуля, самому.

– Ой, Марино. Я ось теж останнім часом думаю, що зі стартом я погарячкувала. Мені п’ятдесят один рік, на роботі останнім часом копійки платять, можуть взагалі звільнити скоро, бо вже чутки нехороші ходять. Цілком можливо, що залишуся на вулиці я, і пенсія тепер нескоро. Чоловік щось нездужає останнім часом, з тиском теж. Гроші від оренди нам дуже до речі, а можливо, і взагалі залишаться єдиним доходом.

– Хм. Тобто ти передумала квартиру Катерині своїй віддавати?

– Ну, як би, так, передумала. Слухай, вона не одна, у неї є хлопець, вони молоді, з освітою, з роботою, без дітей. Нехай заробляють разом і купують своє. Не так вже це й складно! На одну зарплату жити, другу відкладати – цілком реально! Ми з батьком якось впоралися, так у нас ще дитина була, а у них поки немає нікого! Ось нехай і збирають на перший внесок.

– Образиться дочка на тебе.

– А чому це вона повинна образитися? Ми її виростили, вивчили. На ноги поставили. Що у нас було, то і у неї. А тепер вона доросла людина, нехай заробляє сама. По-хорошому, вже вона батькам допомагати повинна.

Катерина дуже на маму образилася, адже все життя думала, що в неї власний дах над головою є, а виходить мама ось так просто про все забулася і таке провернула, що й повірити важко.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело