Марина розраховувала погуляти на весіллі рідної сестри. Вона навіть уявити собі не могла, що сестра не запросить її на своє весілля.

– Про те, що Людмила вийде заміж в червні ми знали приблизно за півроку, – розповідає Марина, – зустрічалася вона з Дмитром кілька років, він і вдома бував у наших батьків, і вона сама з його родиною була знайома.

Марині 36 років, вона заміжня, є дитина – дівчинка 10 років. Молодшій сестрі Людмилі нещодавно виповнилося 30. І рідні всерйоз переживали за те, що зі створенням сім’ї молодша дочка припізнилися: роки йдуть, годинник цокає, народжувати пора.

– Час минав, а все ніяк, – згадує Марина, – начебто і почне з кимось зустрічатися, але виявляється – не те. На шлюб сестри з Дмитром сподівалася вся сім’я.

– Такий хлопець хороший, – говорила мама відразу після знайомства з обранцем молодшої дочки, – хоч би вже все вийшло, ну скільки можна одній бути. Людмила про заміжжя теж мріяла, і ось – здійснилося. У січні Дмитро наважився зробити пропозицію.

Тільки з відстрочкою до червня: чекали приїзду з-за кордону сестри майбутньої свекрухи.

– А за 3 тижні до наміченої дати, – продовжує Марина, – тітка Дмитра нарешті приїхала, до цієї події і приурочили загальне знайомство двох сімей. Щоб вже на весіллі знати один одного в обличчя. Епохальні посиденьки вирішили влаштовувати в просторій квартирі тітки Дмитра. Віра Петрівна, так звуть молодшу сестру мами Дмитра, була в сім’ї авторитетом незаперечним: забезпечена, владна. Сама вона колись була одружена, але дітей не народила.

– Анастасія Петрівна, свекруха Люди, – каже Марина, – всі вуха сестрі цією Вірою прожужжала. Мовляв, від неї залежить ваш з Дмитром добробут. – І допоможе, і влаштує на хорошу роботу, – говорила майбутній невістці Анастасія Петрівна, – та й спадок Вірочка залишить єдиному племіннику і хрещенику, у неї, крім нас з чоловіком і Діми, нікого ближче немає.

– Прийшли ми до цієї тітки, – невесело усміхається Марина, – я, чоловік, дочка, батьки мої, Люда, Дмитро з татом і мамою. Те, що Віра Петрівна дуже манірна, стало зрозуміло з порога. А за столом вже розмова зайшла про те, чим займається і як вчиться наша з чоловіком дочка.

Вірі Петрівні усе не подобалося, вона вщент розгромила методи виховання і розвитку дитини. Цього Марина з чоловіком вже не стерпіли і пояснили, що вони прийшли в гості знайомитися з родичами майбутнього зятя, а не обговорювати їхню дитину.

– Добре, Дмитрику, що твоя наречена зовсім іншого виховання і моралі. Треба ж, як буває, у одних батьків такі різні дочки, – сказала зверхньо тітка.

– Ми пішли, – каже Марина, – врешті-решт ми не зобов’язані терпіти настанови сторонньої жіночки, яка, як це буває, не маючи своїх власних дітей, краще за всіх знає, як виховувати чужих.

Після тієї зустрічі родичів Люда звернулася до старшої сестри.

– Марино, зрозумій мене правильно, я на своєму весіллі хочу почуватися спокійно. Віру Петрівну ми не запросити не можемо, вона Дмитру хрещена, та й багато чого від неї залежить. Так що прости, ми з чоловіком потім краще до вас в гості зайдемо.

– Доню, – підтримала молодшу доньку мама Марини, – Люда так довго свою долю шукала… Дмитро для неї – справжній шанс, тим більше, що Віра жінка не бідна, а він її єдиний майбутній спадкоємець. Ти ж сестра, ти зрозумієш, а Людмилі негоже сімейне життя починати з розбіжностей з родиною чоловіка.

Ну що тобі важко було тоді просто промовчати, вислухати і промовчати!

Але Марина не вважає, що в тій ситуації вона мала мовчати, вона просто захистила себе і свою дитину перед сторонньою людиною.

На весілля рідної сестри Марина не йде. Від пропозиції Людмили з Дмитром після весілля до них, посидіти і відзначити, вона відмовилася. З мамою, яка підтримала меркантильні резони сестри, зятя і його сім’ї, жінка тепер не спілкується. Ось так. Вони самі зробили свій вибір.

Фото ілюстративне – pravda.

Джерело