Прийшовши в черговий раз з роботи, я побачила, що чоловіка немає вдома, хоча його робочий день закінчується раніше і він завжди зустрічав мене. Спочатку я вирішила, що його затримали на роботі, але час ішов, а чоловік не приходив і не телефонував. Я почала хвилюватися і зателефонувала йому сама. Сказавши все, він поклав телефон і лише тоді я почала плакати

Навіть не знаю, можливо я сама винна у ситуації, що склалася у мене в родині, можливо я приділяла мало уваги своєму чоловіку. Але як би там не було, сталося те, що сталося і як тепер все повернути назад я не знаю. На першому курсі університету я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Він вчився на тому ж факультеті, на два роки старший за мене. Ми відразу покохали одне одного, і через кілька місяців вже будували плани про спільне майбутнє. Через рік ми зіграли весілля і почали щасливо жити як сімейна пара. За матеріалами

Щоліта ми їздили відпочивати на море, а взимку кататися на лижах. Відразу після закінчення університету у нас з’явився син. Ми стали щасливими батьками. Ще через три роки у нас народилася донечка.

Коли молодша донька пішла в дитячий садок, стало менше часу на відпочинок. Я вже вийшла на роботу, і складно було брати тривалу відпустку. Крім цього, діти іноді хворіли. З цих причин планувати далекі поїздки не було можливості. Ми вирішили, що купимо маленьку дачу недалеко від міста і будемо там проводити вихідні. Так здійснилася моя мрія про власний будинок. Я була впевнена, що так буде завжди. Але тиждень тому все змінилося. Я дізналася, що чоловік більше мене не кохає.

Сталося це вкрай неприємним чином. Прийшовши в черговий раз з роботи, я побачила, що чоловіка немає вдома, хоча його робочий день закінчується раніше і він завжди зустрічав мене вдома. Спочатку я вирішила, що його затримали на роботі, але час ішов, а чоловік не приходив і не дзвонив. Я почала хвилюватися і зателефонувала йому сама.

По телефону він мені пояснив, що його життя перестало мати сенс поряд зі мною. Сказав, що втомився і йому потрібно зробити паузу. Це було, як грім з ясного неба. Я просто не розуміла, як це могло статися. Він же мій чоловік і давав мені обіцянку бути зі мною і в радості, і в горі. А тепер він хоче піти. У мене повне нерозуміння. Як же так? Я задавала собі купу раз це питання, але так і не змогла дати відповідь.

Для мене – це була щаслива сім’я. Ми щоранку бажали один одному гарного дня, ввечері вечеряли, цікаво проводили вихідні. Ми виховали двох чудових дітей, які на нашому прикладі вже створили свої сім’ї. Коли діти стали дорослими, ми знову почали їздити удвох на море. Кілька разів навіть були закордоном. І раптом він, просто не приходить після роботи додому і повідомляє по телефону, що хоче мене кинути.

Перші дні після розмови я залишилася наодинці з самою собою. Я не хотіла нікуди виходити і постійно думала про те, що трапилося. Впевнена, що наші діти підтримають мене в ситуації, що склалася, але я боюся їм розповідати. Відчуваю себе розгубленою дитиною. Але ж я доросла жінка і розумію, що потрібно взяти себе в руки. Але мені потрібна допомога.

Я обмірковувала можливі варіанти подальшого розвитку подій. Мене не залишала надія, що чоловік заспокоїться і повернеться додому. Справа в тому, що він отримав підвищення на роботі і зараз у нього дуже багато обов’язків. Я подумала, що він просто не справляється і зривається на мені.

Виконання його нинішніх обов’язків вимагає певних навичок. Я сама вже давно працюю на керівній посаді і розумію, що не всі можуть винести тягар відповідальності. Через 4 дні чоловік приїхав додому.

Ми зібралися з думками і вирішили серйозно поговорити. Я висловила чоловікові свої переживання через його роботу. В ході діалогу з’ясувалося, що робота тут ні до чого. Він сказав, що я вже давно йому набридла, не має між нами тих стосунків, які були у молодості. Пояснив, що він терпів ці відносини, тому що звик так жити. А свою роботу він любить і заслужив нову посаду за вислугою років. Чоловік зізнався, що вже давно хотів піти, але не міг зважитися, поки діти були маленькі. Сказав, що йому було шкода залишати мене одну після довгих років життя разом. Після цієї розмови ми майже не спілкуємося.

Я перечитала багато історій, в яких жінки описують свої сімейні ситуації. Деякі з них схожі на моє життя. Прочитавши їх, я зрозуміла, що не самотня у своїй проблемі і від цього стало трохи легше. Наприклад, жінки зі схожою проблемою пишуть, що спочатку потрібно з’ясувати причину конфлікту.

Я добре заробляю, можу сама себе забезпечувати. У мене двоє дорослих дітей, які допоможуть, якщо буде необхідність. Але розлучатися немає бажання. Я кохаю свого чоловіка, незважаючи на його вчинок. Роблю кроки до примирення. А він уникає контакту зі мною. Я дуже втомилася весь час думати про це. Яке рішення мені прийняти? Я мрію повернутися до спокійного сімейного життя, сповненого любов’ю.

Фото ілюстративне, з вільних джерел