– Наталю, що так довго? Вечеря холоне!

– Вибач що запізнилася, мама. Ти не повіриш, де я зараз була і з ким познайомилася! – Наталя спішно роззулась, повісила куртку на вішалку, помила руки і сіла за стіл. Джерело

– Може, розкажеш? – з посмішкою запитала Ангеліна Павлівна у дочки, наливаючи їй чай в порцелянову чашку.

– Розповім, ви з татом не впадіть тільки.

– І з чого ми повинні впасти? – зацікавився розмовою Денис Аркадійович, прибираючи газету.

– Наш Макс дівчину завів! – на одному диханні випалила Наталя.

– Це ж добре! – зраділа Ангеліна Павлівна.

– Звичайно добре, я вже думав – він у нас по …

– Денис! Не смій так говорити про нашого сина! – погрозила пальцем чоловікові мати сімейства.

– Мовчу-мовчу. – посміхнувся Денис Аркадійович.

– І яка вона? Ти з нею познайомилася? Красива? Скільки років? З якої родини? Як звуть?

– Мам, я зараз все розповім, не треба засипати мене питаннями. Звичайна дівчина. Так ви з татом її навіть бачили! – заінтригувала Наталія батьків.

– Де?

– Вона працює на автомийці, де ми всією сім’єю машини моєму. Вони там і познайомилися! Ася, руда така. – випалила Наталя і відкинулася на спинку стільця, із задоволенням спостерігаючи за зміненими обличчя батьків.

– На автомийці? – розгублено перепитала Ангеліна Павлівна.

– Подумаєш! Може, господиня вона хороша. Може і дівчина порядна. – заступився за подружку сина Денис Аркадійович.

– Денис, ти жартуєш? Ти їх там бачив? Всі якісь … косі, рябі. Невдахи! І наш син зв’язався з однією з них? Та хіба дівчина з пристойної сім’ї буде працювати в такому місці? – Ангеліна Павлівна прийшла в жaх.

– Геля, душа моя, заспокойся. Та ж не на пaнелі він її підібрав? Може, дівчинка вчиться, а там просто підробляє? Не можна судити людину тільки за місце її роботи. Та й взагалі, раз робота є, значить не ледаща, з Макса гроші не тягне. – розсудив Денис Аркадійович.

– Мій син приведе додому дівчину з автомийки … Яка ганьба! – закрила обличчя руками Ангеліна Павлівна.

Подальша вечеря пройшла в трaгiчному, на думку Ангеліни Павлівни, мовчанні.

***

– Здрастуйте, – Ангеліна Павлівна прищулилася і прочитала ім’я на бейджику, – Уляна. У вас тут працює одна дівчина – Ася. Вона звабила мого сина. У вас автомийка або що? Конторка з підбору багатих женихів? Так що ваші дівиці собі дозволяють?

– Заспокойтеся, будь ласка! Ми у всьому розберемося!

– Розберетеся? Я вимагаю, щоб її негайно звільнили! – Ангеліна Павлівна зробила глибокий вдих, намагаючись заспокоїтися.

– Я зараз піду і в усьому розберуся. Чай каву?

– Ні дякую.

Провівши поглядом менеджера, Ангеліна Павлівна сіла на зручний диванчик і стала чекати. В її уяві все малювалося набагато яскравіше: приїхати на автомийку, присоромити дівчину при всьому чесному народі,  як її виганяють з роботи і вона йде, затиснувши під пахвою калоші.

– Прошу вибачення за очікування. Я поговорила з дівчатками. Вони нічого не знають. – повернулася Уляни і розвела руками.

– Я хочу її бачити!

– Боюся, сьогодні це неможливо. Ася працює не в мою зміну. Судячи з графіком, вона вийде завтра.

– Тоді я завтра заїду в вашу … клоаку. – Ангеліна Павлівна встала з диванчика і пішла з гордо піднятою головою.

***

– Ася, вона пішла. Що ти наробила? – Уляна повернулася в кімнату до персоналу і почала розпитувати худеньку рудоволосу дівчину.

– Нічого я не накоїла. Максим півроку мене на побачення кликав, проходу не давав. Дістав. Погодилася, аби відстав. Думала, буду руками їсти і голосно чавкати на побаченні, він на мене подивиться і відчепиться. А він мені серветкою губи витирати давай. Потім друге побачення. третє … Якось так вийшло. Відносини у нас, рік майже разом.

– Ася! Заборонено мати особисті відносини з клієнтами автомийки!

– Та знаю я. Мені ж останній курс залишився, потім нормальну роботу знайду. Я не можу зараз залишитися без роботи!

– А що твій багатій? Чи не хоче тебе утримувати? Ось, навіть з сім’єю не познайомив.

– Він хоче, я не хочу. Не можу я на чужій шиї сидіти. Зараз навчання закінчу, буде у мене освіта і нормальна робота. Тоді і познайомимося. А зараз що? «Мама, тато, це – Ася, і вона миє машини!» Не хочу так!

– Гаразд. Я начальству нічого не скажу. – пішла на поступку Уляна. – Поговори зі своїм … залицяльником, щоб маму свою вгамував.

– Нехай я скажу. Спасибі тобі, Улян! – Ася міцно обняла жінку.

***

– Мама, навіщо ти потяглася до Асі на роботу? – Максим дивився на матір, примруживши очі.

– На роботу? Скажеш теж! – фиркнула Ангеліна Павлівна.

– Мама, будь-яка праця прикрашає людину. Працювати – не соромно, соромно не працювати.

– Ти зараз на мене натякаєш?

– Ні, мамо, не натякаю. Залиш Асю в спокої. Будь ласка. Прийде час і я вас познайомлю. Не порти враження про себе ще до знайомства.

– Було б що псувати! Ти збираєшся привести в нашу сім’ю Автомийщицю! Максим, ти що думаєш?

– Головою я думаю, мама. Ася – скромна, працьовита дівчина. Їй не важливі ні шмотки, ні статус! Значить так, мама. Ще одна спроба в Асину сторону, я звільнюся з татової фірми, знайду собі іншу роботу, заберу Асю з мийки і більше ти мене не побачиш. Все зрозуміло?

– Зрозуміло.

***

– Ох, Геля, пощастило тобі з невісткою! Красуня яка! А на Макса як дивиться, очі горять у неї! І весела і шикарна.

Ангеліна Павлівна посміхнулася, вислухавши похвалу двоюрідної сестри.

– Асенька у нас не тільки красуня, ще й розумниця! Інститут з червоним дипломом закінчила, господарська, скромна! Як добре, що я тоді Максима послухала і не стала лізти в їхні стосунки. – посміхаючись, відповіла жінка. – А весілля – не тільки моя заслуга, мені Асенька допомагала все влаштувати.

– Ти подивися, як вони разом виглядають … У неї що, животик?

– Животик. – досить відповіла Ангеліна Павлівна. – Четвертий місяць вже пішов. До останнього Ася заміж не хотіла, всією сім’єю її вмовляли. Вони з Максимом 4 роки разом живуть, а все за ручки постійно тримаються. І цілуються, коли думають що їх ніхто не бачить.

– Душа моя, дозволь запросити тебе на танець. – до столика підійшов Денис Аркадійович і подав дружині руку.

– Дозволяю. – з посмішкою в очах, Ангеліна Павлівна простягнула чоловікові руку.

Приєднавшись до молодят, батьки нареченого закружляли у танці.

– Наш син – весь в мене! Теж вдало одружився. – шепнув дружині на вухо Денис Аркадійович.

– Скажеш теж. – зашарілася новоспечена свекруха.