У мене прекрасний чоловік: вся зарплата йде виключно в спільний бюджет, раз в тиждень він мене балує букетиком квітів. Живемо ми добре, навіть не сваримося. Здавалося б повна ідилія, але кілька днів тому я випадково прочитала на заблокованому екрані його телефону смс від Віталіка, його старого приятеля дитинства: – Ну що, твоя мимра відпускає тебе на риболовлю?

Саме була п’ятниця, а він любить з цим Віталиком раз в місяць на 2 дні на риболовлю їздити. А мені увагу? Не приділяє. Що можна робити на рибалці? Не розумію я їх. А тут ще мимрою обізвав. Ну взагалі.

Прийшов з роботи, подарував квітку. Чмакнув і поїхав на риболовлю до неділі. А мене так це зачепило. Що за очі мене «мимра» звуть. Вирішила зателефонувати дружині Вітальки: – Привіт, слухай твій чоловік називає мене мимроюи. Як це розуміти?

– А я ж раніше теж не розуміла, чому твій чоловік мене марою кличе …

– Гаразд, у нього ж 2 вищих!

– А неважливо, це у них з дитинства.

– В сенсі?

– Ти знаєш що у мого чоловіка прізвисько Ципа? Я навіть завжди коли обід зготую, кажу йому «Курча, йди клювати».

– Що ??? І у мого є?

– Звичайно, Фетюков він!

– Я чула це по Гоголю же?

– Так, Віталька розповідав, що твій чоловік по молодості взагалі ніяк не вмів з жінками розмовляти і не щастило йому. Ось йому і дали таку кликуху Фетюков.

Треба ж! Ось це подробиці. Тому напевно я ніколи не сумнівалася в своєму чоловікові – він завжди боязкий і сором’язливий.

Настала неділя. Приїхав чоловік з уловом – знову мені чистити. А я все думаю, як же його підколоти то. Мені ж як то за мимру то прикро досі. А ми одне одному записки на холодильнику залишаємо, часом. Ну типу там «Любий: суп не поїв, доїдай» або ж я йому пишу «Коханий: вся їжа твоя на нижній полиці».

Цього разу я йому написала: «Дорогий Фетюков! М’ясо я поклала трохи вище, там холодильник краще морозить. Твоя Мимра.» Приходжу з роботи, а він сидить на столі і читає мій папірець. Дивлюся – дметься. І каже: – Ну ти вже вибач мене, ми з дитинства одне одному прізвиська даємо. Вітальку взагалі голубом прозвали, бо у нього голова хитається, і лише близькі друзі називають його ласкаво «Курча!».

– Але я то чому раптом мимра?

– Ну так історично сталося … я якось прийшов до друга в гості, а його не було. Відкрила його дружина у неї була зачіска «мене налякав ведмідь», а обличчя все в огірках. А я візьми та ляпни їй: мара, домовик вдома? А він виявляється вдома був і так реготав! Ну у нас завжди такі відносини були. Так і почалося. До речі, це мара тебе придумала мимрою називати.

– Ну я влаштую їй!

– Та не треба, я ж перший почав.

Тепер, коли ми зустрічаємося сім’ями, так і одне одного називаємо: мимра, мара, курча і Фетюков.

Фото ілюстративне з вільних джерел