Якось Ганна з Григорієм їхали на її автомобілі в село до її батьків. Вони дуже хотіли познайомитися з нареченим. Уже майже на під’їзді, вони завернули на заправку. Григорій, виходячи з машини, попросив у неї грошей на бензин: – Якби я їхав до законної тещі, – сказав він Ганні, – без звуку б заплатив. Але це ж твої батьки. А коли за вечерею батьки запитали: – Ну коли ми вже на весіллі будемо гуляти! Ганна попросила в Григорія ключі

Вже років зо три Анна, молода жінка 28 років, зустрічалася з хлопцем, але він не поспішав її звати заміж. За матеріалами

-З Григорієм я познайомилася випадково, – розповідає дівчина, – 4 роки тому. Чоловік виявився приїжджим, та ще й дуже здалеку. А в столиці був у відрядженні.

Сама Анна в столиці тільки працює, а родом з невеличкого селеща. Там в селищі живуть її батьки, старший брат. Але звідти неможливо було щодня їздити на роботу до столиці.

Чуть від столиці від’їдеш, – каже Анна, – і все, зарплати копійчані, так що я вирішила тут облаштовуватися, після інституту три роки з подругою разом винаймали кімнату в квартирі у самотньої бабусі, а потім я, нарешті, взяла в кредит своє житло .

Розсудивши, що краще двокімнатна під столицею, ніж однокімнатна в столиці, Анна так і вчинила. На дорогу до роботи і назад йде на добу від 2 години часу, за столичними мірками – цілком терпимо. Зате – майже господиня своєї квартири.

-Брала квартиру з ремонтом від забудовника, – говорить дівчина, – жити можна, і добре. Потім ще один підробіток знайшла, адже меблі треба купувати в квартиру. А з машиною і зовсім пощастило: брат купив собі нову, а мені віддав свою стару іномарку.

Анна іноді їздила на роботу на автомобілі, виручала її машина і в поїздках до батьків.

Приблизно такою і була ситуація, коли Анна зустріла Григорія: у неї квартира взята в кредит і практично порожня, машина, робота, у нього – кімната в квартирі батьків, колишня дружина і дитина від першого шлюбу.

Приблизно пів року після того відрядження Григорій і Аня ще листувалися в соціальних мережах, а потім чоловік повідомив їй про свій намір перебратися до столиці.

-Тут не заробиш, – сказав їй Григорій, – а мені й самому хочеться піднятися, і на сина треба грошей багато. Так що їду, будемо частіше бачитися. Я квартиру орендуватиму з другом, на перших порах.

Бачитися часто не виходило, тільки у вихідні, але ще через кілька місяців Григорій і Аня стали жити разом на її території.

– Платят дуже мало, – скаржився чоловік через кілька місяців спільного проживання, – я знайшов би іншу роботу, але там потрібний автомобіль. А на цю зарплату я себе насилу можу утримувати, не те, що тебе балувати і висилати дитині гроші.

Аня натяк зрозуміла. Незабаром Григорій влаштувався на нову роботу і став їздити на її машині. Але, незважаючи на велику зарплату, балувати Аню він не поспішав. Все відмовлявся: то він мамі на лікування посилає, то синові на сезонний одяг. Іноді чоловік купував в будинок продукти, але левову частку витрат в побуті несла Аня.

-Вернулась я, – каже Аня, – до кинутих раніше підробітків. Тому що витрати стали більші на харчування і комуналку, та й кредит нікуди не подівся, а жити на кухні з двома табуретками і столом все життя не хотілося.

Григорій одного разу попросив у Анни гроші на ремонт машини, чим неприємно вразив дівчину.

-Ну машина ж не моя, – щиро здивувався він, – я бензин оплачую за те, що їжджу. Ми ж з тобою не одружені.

Ця приказка стала у нього улюбленою. Нею він виправдовував все. Аня купила кухонний гарнітур і попросила коханого грошей, щоб заплатити кредит за наступний місяць, треба було терміново, а все пішло на доставку, установку і нову плиту.

-Аню, – сказав Григорій, – вибач, але кредит – це твоя ноша. Були б ми в шлюбі, я б без звуку все до копієчки тобі віддавав, спільне ж майно. А так. Я не бачу поки сенсу вкладатися.

-А їсти він бачить сенс, і спати на тобою купленому ліжку, – запитала якось найкраща подруга, та сама, з якою вони кімнату разом орендували колись, – добре влаштувався, їздить на твоїй машині, але ремонтуєш її ти. Живе в квартирі, виходить, як квартирант, але нічого за неї не платить. На харчування дає? Так він же і їсть, а ти ще й переш, і готуєш, і чистоту наводиш.

-Ну коли ж ми, нарешті, на весіллі погуляємо, – дошкуляли питанням всі родичі, – скільки ви вже разом? Пора вити гніздо, заводити дітей.

Це питання Аня чула навіть від власних батьків, які не дуже схвалювали співжиття без штампа в паспорті. А ось у самої Ганни рішучості дійти до РАЦСу було все менше і менше.

-Я боюся, – зізнавалася вона Люсьці, – що Гриша тільки і чекає, що я з ним в РАЦС піду, щоб потім взагалі на шию мені сісти. Та й кредит, хоч і на моє ім’я, але виплачений в законному шлюбі, дасть йому можливість в разі чого, відсудити у мене або половину, або частку за цю половину.

Останньою краплею у відносинах став випадок, коли Аня разом з Григорієм на машині поїхали до її батьків на сімейне торжество. Уже майже на під’їзді, вони завернули на заправку. Григорій, виходячи з машини, попросив у неї грошей на бензин:

-Якби я їхав до законної тещі, – з милою посмішкою сказав він дівчині, – без звуку б заплатив. Але це ж твоя ідея поїхати, твої батьки, а ми не одружені.

Аня грошей на бензин дала, а коли за сімейним столом прозвучало знову це саме горезвісне питання: «Ну коли ж?» Аня сказала несподівано перше, що спало їй на думку.

-Ніколи, – і звертаючись до Григорія, додала, – ключі від моєї квартири і документи від машини віддай, будь добрий, сподіваюся, ти повернешся до столиці на електричці, за речами приходь завтра, коли я буду вдома. У моїй квартирі тобі одному робити нічого.

Григорій намагався заперечити, що Аня його позбавляє зараз не тільки дому, але і роботи, як він буде працювати без машини? На що була резонна відповідь:

-Машина ж моя, а ми з тобою не в шлюбі.

Рідні зрозуміли цей її крок, знайомим дівчина пояснювати щось просто не стала. Не зрозумів тільки Григорій. Все намагався помиритися, зробити незграбну в таких обставинах пропозицію, виправдатися. Слухати його Аня не стала.

Фото ілюстративне, з вільних джерел