В МИНУЛОМУ РОЦІ, В СІЧНІ, Я ПОПРОСИЛА У СВЕКРУХИ БАНОЧКУ МАРИНОВАНИХ ПОМІДОРІВ. ВОНА ВІДМОВИЛАСЯ ЇХ ДАТИ ПРОСТО ТАК, СКАЗАЛА ЗА НИХ ЗАПЛАТИТИ. І ЦЕ ВСЕ ПРИ ТОМУ, ЩО ВСЕ ЛІТО Я ПРАЦЮВАЛА У НЕЇ НА ГРЯДКАХ, І ЗАКРУТКИ ТЕЖ РОБИЛА Я
Помідори від свекрухи…
Про відносини з свекрухою я ніколи намагалася не думати, просто виконували свою роботу. Ми з чоловіком жили багато років в своєму власному будинку. У нас був невеликий город. Садили все і за всім цим вели належний догляд. Паралельно допомагала і своїй свекрусі – у неї теж була своя невелика ділянка. Допомагала і садити, і полоти від бур’янів, а потім це все викопувати і збирати. За матеріалами
Потім допомагала все це переробляти. Варила варення, крутила соління і закатувала банки з компотами і салатами. Ніколи і нічого не просила натомість. Хто займався такими домашніми справами, той мене зрозуміє. Це теж праця, яка займає дуже багато часу і сил.
Хоча в неї є своя дочка, яка могла б їй також допомагати, але вона цього не робила. У неї завжди були відмовки: «Копошитися в землі – це не моє. У мене манікюр, я не можу собі такого дозволити. Вибачте звичайно, але це все, без мене».
А свекруха, як любляча мати, взимку постійно передавала свої запаси, своїй улюбленій дочці. Нам, ніколи не пропонувала, та ми й не просили. Так тривало з року в рік.
Але прийшов час і нам довелося будинок продати і переїхати в місто. Але, щовихідних, ми їздили до його матері і допомагали їй з городом.
Садили, пололи, доглядали і переробляли весь урожай. Але потім, все припинилося. Ми перестали їй допомагати. Я навіть чоловікові, заборонила це робити. Я ніколи не просила ніякої плати у неї за свою працю, та й в думках таке б у мене не з’явилося б.
Але ось свекруха, думає по іншому. Якось взимку, мені дуже захотілося маринованих помідорів з огірками. Я запитала у неї, а вона мені відповіла:
«Нині все дорого, тому просто так не дам. Не буду продавати звичайно ж як на ринку, трохи дешевше продам, але щоб баночки потім повернула».
Я якщо чесно, розгубилася від такої пропозиції. Значить, рідній дочці, яка навіть палець об палець не вдарила на материнському городі, віддає задарма, а рідному синові, пошкодувала і готова продати. І це все при тому, що всі її консерви, я робила їй сама.
Це мене дуже неприємно вразило. Це був перший і останній раз, коли я щось попросила. Наказала також чоловікові, щоб нічого не питав.
Він теж сам отетерів від слів своєї матері і навіть збирався їй висловити своє невдоволення, але я не дозволила.
Я зробила по-іншому. Наступного разу, коли почався сезон дач і городів, ми не поїхали допомагати свекрусі.
Вона дуже скаржилася потім своїй дочці, і всім родичам, які ми не вдячні, не хочемо допомогти.
Її дочка, чоловіка рідна сестра, хотіла мені висловити якісь претензії, але я їй не дозволила і рота відкрити.
Сказала тільки одне їй:
«Це твоя рідна мати, бери і допомагай їй. Я багато років з чоловіком тяжко працювала на її городі, тепер твоя черга».
Чоловік мій, виявився повністю солідарний зі мною. Додав навіть, що буде проводити всю свою відпустку, у моєї мами в селі. Принаймі, він знає, що звідти, він точно не поїде з порожніми руками.
Там навіть просити нічого не треба, навантажать так …, а якщо почнеш відмовлятися, то ще й образитися можуть. Ось так.
Ми звичайно ж спілкуємося і з сестрою, і з мамою чоловіка, але ось допомагати, більше не допомагаємо. Просто з принципу. Тепер наші з свекрухою стосунки стали значно холоднішими. Але я вважаю, що вона перша все почала.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.