Не секрет, що для батьків в старості є найважливішими діти і внуки. Найбільше щастя, якщо ти їм потрібний.

– Син одружений вже шість років, і за цей час я жодного разу в його будинку далі порога не була! – розповідає шістдесятирічна Алла Василівна.– Якось так склалося. Невістка, моя, Наталя, не любить гостей… Негостинна вона у нас!

Син Алли Василівни живе з дружиною в квартирі, яка дісталася Наталі у спадок. Квартира невелика, однокімнатна, зате своя. І розташована

вона, вже так вийшло, – на сусідній вулиці, в п’яти хвилинах ходьби від будинку Алли Василівни.

– Поки дітей у молодих не було, ніби як мені і робити було у них нічого. І син, і невістка всі дні проводили на роботі, у вихідні у них були свої плани – мені особливо і думки такі не приходили – до них напрошуватися. На свята вони заїжджали самі – привітати, з тортом, з квіточками, в будні ми просто зідзвонювалися з сином. До недавнього часу все всіх все влаштовувало…

А недавно Наталя народила доньку. Народження внучки бабуся чекала з нетерпінням, планувала допомагати з малятком, адже батьки Наталі, свати Алли Василівни, працюють і живуть досить далеко від молодих.

Правда, Наталя ще до народження дитини багато разів говорила свекрусі, що ніякої допомоги з дитиною їй не потрібно, але Алла Василівна тільки посміхалася. Чомусь їй здавалося, що реальність з новонародженою дитиною внесе корективи в плани невістки.

– В свій час мені з сином дуже мама допомагала, якби не вона, я б просто не витримала перші кілька місяців! – ділиться Алла Василівна. – У будь-якому випадку, робота по дому є завжди. Попрати, попрасувати, приготувати, дитину заколисати чи погуляти на вулиці… Зайві руки дуже потрібні.

На виписку Алла Василівна приїхала в піднесеному настрої і з купою подарунків. Яке ж було здивування, коли подарунки взяли, сказали «Дякуємо», підвезли машиною з кульками майже до будинку – благо, було по дорозі – і демонстративно почали прощатися. – Навіть не запросили до себе на чай, на внучку подивитися як слід не запропонували! – зітхає Алла Василівна.

Невістка повідомила, що взагалі в перший місяць гостей в будинку не чекає – їм з дитиною треба адаптуватися, налагодити режим. Але дитині вже більше півроку, і Алла Василівна як тільки не напрошується в гості – безрезультатно.

– Зустрічаємося з Наталею на вулиці, коли вони гуляють з дитиною. Останнім часом вона мені навіть стала довіряти гуляти з онукою, сама йде додому. Я ходжу з коляскою біля будинку, як тільки внучка прокидається – дзвоню Наталі, вона виходить, забирає дитину. Мене не пускає, просто закриває двері перед носом.

– Як це – закриває двері?

– Так в прямому сенсі. Каже, спасибі, мовляв, Алло Василівно, погуляли, зараз я буду годувати дитину, вибачте. Ідіть додому, приходьте завтра, якщо зможете. Я вже намагаюся не ображатися, бо що це змінить?

Невістка вважає, що якщо вона у себе вдома, то зустрічати-проводжати-накривати на стіл вона не зобов’язана? Також як не зобов’язана любити свекруху. Так що свекрусі нема на що ображатися… Вона не розуміє, що забирає від свекрухи найдорожче – можливість тісно спілкуватися з сином і онукою…

Фото ілюстративне – mk.

Джерело