Бабусина квартира остаточно посварила двох братів.

У мого чоловіка є бабуся. Марії Павлівні вже за сімдесят, вона давно живе сама в трикімнатній квартирі в центрі міста, яка залишилася їй від чоловіка.

Моя свекруха з нею майже не спілкувалася, навіщо доглядати чужу маму. Відколи не стало її чоловіка, вона, практично, перестала спілкуватися з бабусею.

Та свекруха свято вірила, що бабуся має переписати свою квартиру на когось з її синів, тобто на своїх онуків. Але оскільки свекруха завжди більше любила не мого чоловіка, а його молодшого брата Олексія, то саме його бачила власником цієї шикарної нерухомості в центрі міста.

Олексій, брат чоловіка, проживав в квартирі батьків з дружиною і трьома дітьми і все вичікував, коли бабусина «трійка» в кінці кінців звільнитися.

Одного разу бабуся прийшла до нас з проханням порадити, що їй робити. Її мізерної пенсії ледь вистачало на оплату комунальних послуг. Квартира була великою і просторою, тому оплатити її для пенсіонерки було складно.

Ми запропонували бабусі на деякий час переїхати до нас, а квартиру здавати квартирантам. Так і зробили – бабуся квартиру свою благополучно здала, а гроші почала для себе відкладати. Вона пропонувала нам певну суму, але ми відмовилися, тому вона іноді купувала продукти.

Бабуся мені дуже подобалася. Вона допомагала готувати їжу, сиділа з онуками. Я особливо нічого не вимагала, вона якщо щось і робила, то суто за своїм особистим бажанням.

І тут активізувався брат мого чоловіка. Він приїхав в бабусину квартиру і застав там квартирантів. У той же вечір моєму чоловікові зателефонувала його мати, невістка бабусі:

– Та що ти собі дозволяєш! – почала вона не церемонячись.

– У твого брата троє дітей, а ти надумав квартиру бабусі собі загарбати. Ні сорому, ні совісті!

– Мамо, ну до чого тут я? Я лише дозволив бабусі жити у нас.

– Так скажи їй, щоб вона пенсію віддавала тобі, а гроші від квартирантів Олексієві. Дивись, як йому важко все це дається.

– Мамо, говори з нею сама! Я не буду втручатися! – обрубував мій чоловік.

Але події почали розвиватися ще цікавіше. Тепер практично кожен день до нас заходила дружина Олексія з дітьми. То вони захотіли пити, то в туалет дитині, то несподівано розрядився телефон. Хитра була ця жінка … Все прийде, сяде біля бабусі і починає плакати, як їй важко живеться зі свекрухою, і внуки он ростуть в тісноті.

Бабуся швидко її розкусила. Але через два місяці щоденних візитів цієї дамочки, ми почали втрьох обмірковувати варіанти виходу з ситуації, що склалася. І ми вирішили продати бабусину трикімнатну квартиру в центрі і купити їй однокімнатну. А за виручені гроші вона зможе пристойно жити.

Так і зробили. Нову квартиру бабуся оформила на себе, кому вона збирається її колись залишити – нас це не дуже цікавило. Поки продавали квартиру, бабуся продовжувала жити у нас.

Та коли про це дізналася моя свекруха, нам всім було непереливки. Вона вимагала, щоб ми змусили бабусю віддати гроші Олексію, бо він в цій ситуації вийшов найбільш обділений.

Найцікавіше, що свекруха напряму до бабусі не звертається, а постійно морочить голову моєму чоловікові. Зараз вона на нас дуже ображена, і з нами практично не спілкується. Олексій з дружиною теж – вони вважають, що ми забрали собі бабусину квартиру.