Якось ми поверталися з чоловіком з дачі. Коли Сергій дістав ключ, він не підійшов до нашої квартири. Чоловік набрав свекруху, але телефон взяла його сестра. Олена сказала, що мама житиме тепер у неї, всі наші речі у сусідки. – Халява для вас скінчилася, забирайте своє барахло і йдіть куди хочете!

Ми пішли до тітки Зіни за речами, вона сказала, що свекруха була дуже злою на мене. Ми з чоловіком нічого не розуміли, адже ми з його мамою жили мирно. Вона мене донечкою називала. Чотири роки минуло з того дня, чоловікові зателефонувала свекруха, вона мала лише єдине прохання

Ті вихідні ми провели з моїм чоловіком на дачі. А коли повернулися додому, Сергій дістав ключ, але він не підійшов – ми так і не змогли потрапити в квартиру. Чоловік дістав телефон і набрав свою маму, але телефон взяла Олена, Сергієва сестра.

– Скажу вам так: халява для вас закінчилася! Живіть як хочете, самі справляйтеся. Квартира мамина, а мама тепер житиме у мене, додому вона не повернеться. Речі ваші у тітки Зої в четвертій квартирі. Забирайте і йдіть куди хочте!

Нам прийшлося покинути квартиру. Там з чоловіком ми робили ремонт, купили всі меблі, вчасно завжди платили комунальні послуги, доречі за себе і за маму.

Самі купували продукти. Свекруха сама попросила, щоб ми жили з нею, їй тоді зручно з нами було. Тай жили ми мирно, зі свекрухою я ніколи не сварилася. І нам дійсно було дивно, чому так сталося, що трапилося. Але відповіді нам в той день так ніхто й не дав.

Але що нам було робити, пішли з Сергієм за речами. Тітка Зоя лише мовила:

-Сестра твого Сергія приходила. Олена була з якимось неприємним чоловіком. Не знаю, що вона там твоїй свекрусі наговорила, але вона така зла була, я її такою ще не бачила ніколи. Але ти не хвилюйся, думаю вона заспокоїться.

Але тітка Зоя того дня помилилася: свекруха не заспокоїлася. Пожили ми пару днів у подруги, потім з’їхали на орендовану квартиру. А через пів року взяли квартиру в кредит. А причину того що сталося, нам так і ніхто не пояснив.

Чотири роки минуло з того дня. Ми не нав’язувалися Сергійовій рідні, і ніхто з сім’ї мого чоловіка теж з нами намагався спілкуватися.

Та одного дня, на початку літа, вони з’явилися. Їм знадобилося дозвіл чоловіка на продаж квартири, з якої нас так нахабно виставили за один день. Точніше – щоб він швидко виписався.

Сергій сперечатися з родиною не став. Виписався, прописався у нас. Подяки від мами та сестри так і не дочекався. Що було дивно для нас: усім Олена керувала, свекруха навіть носа не показала до нас.

Мої батьки та родичі радили, щоб ми так просто не віддавали частку чоловіка, адже Сергій там прописаний був. Але ми вирішили не мати з сім’єю чоловіка ніяких відносин, не вступати в конфлікти. І так все зрозуміло. Невже не можна було по-людськи пояснити, ми б з’їхали без проблем.

І нам так добре зараз, живемо собі окремо, я в домі у себе господиня. Ми нікому нічого не винні. Нікому не зобов’язані допомагати. Живемо собі тихо-мирно, нікого не утримуємо. Краса. Але той вчинок матері чоловіка ніяк в голові не вкладається: що сталося? Звідки такі зміни? Може і права була тітка Зоя: Олена тоді добре постаралася, гарно маму свою опрацювала?

Три роки свекруха мене донечкою кликала, раділа за нас, натішитися не могла, як її синові добре живеться у шлюбі. А потім як відрізало: до дочки поїхала, замки змінила, і все втіхушку. Так я її більше і не бачила. І не хочеться, чомусь. Незнаю, що там вони собі думають, але я на свекруху дуже ображена, я ніколи й слова поганого їй не сказала.