Чоловіка довго не було вдома, по поверненню він, навіть не роззуваючись, зайшов на кухню і сказав, щоб я збирала свої речі. Поки я пакувала останні сумки, чула як плаче свекруха. Ніна Сергієвна ще довго просила сина, щоб залишив дружину. Ту ніч я була у подруги. А через тиждень зателефонувала сусідка і попросила приїхати

Так склалася моя жіноча доля, що заміж я вийшла пізно, в 32 роки. До цього часу у мене була хороша робота з гарною зарплатою, я вже встигла виплатити кредит за власну квартиру, купила нове авто. Усі рідні та друзі вважали мене успішною людиною.

Мій чоловік, Володимир, був трохи старший за мене. На той час в його житті не було видатних успіхів, але для мене це не було пріритетом. Жив він зі своєю мамою, працював на заводі, по п’ятницях дозволяв собі сидіти з друзями майже до ночі. Чому я вийшла за нього заміж?

Я і сама не знаю, напевно, втомилася бути одна і хвилювалася, що більше не зустріну свою долю. Чомусь з чоловіками у мене не складалося, заміж ніхто ніколи не звав, а тут мені зустрівся Володимир і відразу запропонував стати його дружиною. Я погодилася, бо дуже хотіла  дитятко, понад усе мріяла стати мамою.

Дуже сумую зараз від того, що сімейне життя моє складалося не зовсім так, як я це собі уявляла. Оселитися нам з чоловіком довелося в квартирі зі свекрухою, Ніна Сергієвна мала проблеми зі здоров’ям, а чоловік постійно казав, що не може залишити її одну. Я змирилася і погодилася, ми переїхали до свекрухи, а мою квартиру здали в оренду, це був чималий додатковий дохід.

Свекруха дійсно потребувала постійного догляду, вона майже завжди лежала у своїй кімнаті, часом у неї не було достатньо сил навіть, щоб підвестися. Я допомагала чоловікові в догляді за його матір’ю, але здебільшого намагалася допомогти матеріально, адже у неї була зовсім мізерна пенсія. Я купувала дорогі ліки, викликала додому хороших платних фахівців, яких рекомендували мої хороші знайомі, щоб допомогти літній жінці, тепер вже моїй свекрусі.

Незабаром Ніні Сергієвні стало краще, вона не переставала щодня щиро дякувати мені за допомогу. Але тут я помітила якійсь різкі зміни у ставленні мого чоловіка до мене. Він став якийсь холодний і байдужий, приходив додому дуже пізно після посиденьок з друзями набагато частіше, ніж звичайно. В результаті цих походеньок його звільнили з роботи. Володимир повідомив, що тепер він працювати не буде зовсім, а буде доглядати за мамою, достатньо буде того, що заробляю я і ще є гроші за оренду моєї квартири.

Я тоді промовчала, але мені було якось не по собі, що я ж жінка, а маю утримувати цілу родину сама, хоча маю молодого і здорового чоловіка вдома. Ходити з друзями щовечора у кафе він теж не перестав, ми з Ніною Сергієвною постійно просили його схаменуватися.

Одного вечора, будучи в негарному стані, Володимир затіяв серйозний скандал. Він виставляв мені багато претензій, що я тепер з його мамою пліткую вечорами і настроюю її проти єдиного сина. Те, що я “своїми грошима” змогла допомогти її здоров’ю, ще не значить, що я добра невістка. Ну і в кінці всього цього чоловік вигнав мене з дому. Поки я вся заплакана збирала всі свої речі, Ніна Сергієвна просила Володимира:

– Навіщо ти вигнав хорошу дружину? Хто нас тепер буде утримувати? Ти ж не працюєш! Та й хіба візьмуть тебе такого кудись на роботу? Для чого ображаєш добру людину? Кращої дружини годі й знайти!

Я пішла, переночувала в подруги, поки мої квартиранти з’їжджали. Через тиждень мені зателефонувала сусідка, сказала, що Володимира вже декілька днів немає вдома, його мама сидить сама. Я швидко подала на розлучення і забрала колишню свекруху до себе. Мені було шкода її.

Ось так вийшло в моєму житті: хотіла мати дитятко, а няньчуся з старенькою свекрухою. Доля напевно у мене така. Ну не могла ж я її залишити одну. Тепер навіть не знаю, як влаштувати своє життя, кому потрібна дружина з немічною старенькою бабусею?