Мене так виховали батьки, що потрібно їсти те, що подають, а не крутити носом, якщо щось не по твоєму. Я вважаю це правильно. Так, звичайно, потрібно старатися приготувати як найкраще, що я і роблю. Коли моя мама приходить до нас в гості і куштує борщ, чи рагу, та що завгодно, то нахвалити мене не може, каже, що все надзвичайно смачно.

Я змалечку допомагала мамі на кухні, тому не скажу, що не люблю готувати. Мене завжди манили новинки в кулінарії.

З Орестом я живу в цивільному шлюбі вже близько року. І все було б добре, та мене сильно дратує його поведінка за столом. Ну все йому не так. Перше що він сказав було: “Ти капусту в борщі скільки часу вариш? Щось вона така м’яка. Моя мама, як готує, то в неї хрумка виходить, і я таку більше люблю”.

Ну добре було б, якби він той борщ з’їв без слів, подякував мені, молодій господині, я ж таки старалася, а потім, якось при нагоді, сказав, щоб я звернула на це увагу. Але ж ні, Орест демонстративно тарілку відсунув, і сказав: “Я його їсти не буду…”

Те, що мені було образливо, нічого не сказати, але я проковтнула свою обіду, і поставила на плиту макарони та сардельки.

І таке у нас кожного дня. Навіть коли до нас приходять друзі, він дозволяє собі так зі мною поводитись.

Тиждень тому у мене увірвався терпець. В цей день були мої іменини, і ми запросили в гості друзів. Я спекла пляцок, рецепт вичитала в інтернеті, він досить важкий у приготуванні.

Як я вже сказала, я люблю готувати, і я не проти постояти біля плити пару годин. Пляцок був дуже смачним, принаймні для всіх, хто скуштував його за столом. Один Орест залишився невдоволеним. Він, сидячи за столом, відкусив шматочок, скривився, як здобний бублик, і відсунув решту пляцка на самий краєчок тарілки…

Мене це розлютило. Я сприймаю це, як неповагу до своєї роботи, я думаю, що якби він контролював себе, то подолав би цю проблему. Але якщо він відмовляється їсти кожну страву, яку я йому пропоную, я мала б бути святою, щоб з цим змиритися.

І ось, після останнього випадку з пляцком, я сказала йому спокійно і рішуче, що наступного тижня передаю естафету по приготуванні їжі йому. Починаючи все з покупок, закінчуючи екстравагантною подачею. Я думала, що покараю його і змушу думати про себе краще.

Та коли я прийшла в понеділок з роботи, то просто застала таку картину на своїй кухні: суші, піца, кола. Одним словом, Орест не довго заморочувався з приготуванням вечері. Мене такий розлад зовсім не влаштовує, бо ми взагалі економимо, щоб наскладати певну суму на весілля.

Але я все більше і більше починаюсь задумуватись, чи потрібно мені зв’язувати своє життя з цією людиною?

У всьому іншому він чудовий, у всьому – окрім кулінарії. Я вже задумалась про те, щоб записатись на курси, хоча не розумію, для чого, всі кажуть, що я чудова господиня.

Підкажіть мені, друзі! Що мені робити? Як вирішити цю ситуацію?

Джерело