Батьки Олени на весілля не з’явилися. Соромилися бідного зятя. Оленка з Степаном у шлюбі вже 7 років, а свати одне одного в очі так і не бачили, лише на фото. Так і живуть, як чужі люди. Коли я вперше про це дізналася, навіть і подумати не могла, що і таке в житті трапляється

Олена та Степан у шлюбі вже 7 років. Але своїх батьків вони між собою так і не познайомили.

У них двоє діток. Вони дошкільного віку.

Живуть вони добре, хоча з зовсім різних сімей по статусу. Степан з простої сім’ї: тато – звичайний робітник, мама – продавець. Але справа навіть не в професії.

Батьки Сиепана – люди прості і добрі душею. Говорять завжди, що на думку спаде, в виразах своїх не соромляться. Інтереси і мрії – найпростіші, сьогодні поставили собі за ціль – купити шкіряний диван у вітальню і встановити джакузі, а це вже взагалі вершина мрії у них, ще з молодості. Книжок не читають, фільмів документальних не дивляться – хіба що серіали, які дуже любить дружина.

Син ріс, як трава при дорозі, вкладати щось у освіту батькам і в голову не приходило. А навіщо? Читання книг дитиною розцінювали як неробство, купа часу на це йде. Дивно навіть, як Степан зміг вирости в такій сім’ї інтелектуалом і здобути вищу освіту. А вчився хлопець дуже добре.

Олена ж, навпаки, донька самих інтелігентів. Тато – успішний бізнесмен, мама – відомий та хороший лікар. Батьки Олени – люди дуже вимогливі до себе і до оточуючих, багато чого вони досягли у своєму житті, багато вкладали в єдину і таку хорошу донечку-красуню, але вибір дочки їх грунтовно розчарував. Батьки довго намагалися відмовити її від заміжжя.

Як не дично, але на весілля батьки Олени не з’явилися, заявивши єдиній доньці, що цей шлюб не надовго. Але, зробили це не зовсім демонстративно, виїхавши в цей час закордон, сказали, що мають там важливі справи по роботі. У підготовці весілля, природно, теж не брали жодної участі. Та й потім до молодих не лізли, а, відсторонившись, спостерігали, що з усього цього вийде. Сказати чесно, надіялися вони на найгірший сценарій, якби егоїстично це не звучало.

Всупереч прогнозам батьків дружини, шлюб виявився довготривалим і досить вдалим. Молоді живуть, підтримують один одного, виховують дітей, і про розлучення не думають.

Пройшло вже сім років, а батьки Степана та Оленки до сих пір не бачили в очі один одного, хіба що на фотографіях. Подруги Олени дивуються – ну як таке може бути!

– Ось так у нас вийшло! – виправдовується Оленка. – Не знайомі між собою батьки, не спілкуються зовсім і не горять бажанням познайомитися. Ні ті, ні інші.

Спочатку Олена ще робила спроби познайомити батьків – щоб все було “як у людей”. Однак і ті й інші відмовлялися зустрічатися навідріз:

-Навіщо нам це потрібно, про що ми будемо з ними розмовляти?

Кожен спілкується в основному зі своїми батьками. Тільки на Новий рік разом з дітьми заїжджають спочатку до одних батьків, потім до інших, це вже традиція така сімейна.

І дні народження дітей справляють по два дні: спочатку з однією парою бабусі і дідуся, потім з іншою. Діти просто сприймають таку ситуацію як належне, і питань не задають. На дні народження дорослих приходять, відповідно, батьки іменинника. Інші просто пишуть смс-повідомлення. Вітаємо, мовляв, бажаємо всього найкращого. І на тому все.

Знайомі подружжя розділилися на два протилежні табори.

Кажуть одні:

– Біда яка, батьки не спілкуються!

Інші кажуть:

-Так лише простіше для всіх! Головне, що подружжя щасливе разом. А інше – дрібниці. Немає тут проблеми.

Так і живуть свати, як чужі люди. А життя плине стрімко, роки минають, а щасливої родини у них так і не вийшло.