Так, це дивно, адже моїй свекрусі вдалось розірвати наш шлюб за кілька місяців після весілля, незважаючи на те, що вона жила за 50 кілометрів від нас. Для цього їй знадобився лише телефон.

Я повинна була знати раніше, але до весілля я була так закохана, що просто не хотіла бачити деяких речей, – згадує Марта. – А потім все почалося.

Коли ми лише в’їжджали в орендовану квартиру, там потрібно було зробити косметичний ремонт, і обставити її своїми меблями. Ганна Петрівна в той час складала план і повідомляла нам по телефону, де що розмістити.

Раз на місяць вона приїжджала до нас з пакетом, повним газетних вирізок, з порадами, як поводитись на людях, як лікувати головну біль, або, як правильно мені одягатись. Все було б добре, та ми мали виконувати її волю. Роман кожного вечора мав телефонувати мамі, і повідомляти, що, де і за скільки ми купили. Одного разу вона навіть просила вислати на вайбер цінник і фото моєї сукні, а потім сказала, щоб ми такий “секонд” за такі шалені гроші, більше не купляли.

Ганна Петрівна мала повний контроль не тільки над нашими фінансами, але і над усім нашим життям, бо після найменшої сварки мій чоловік брав слухавку, щоб поскаржитися улюбленій матусі. Свекруха тут же телефонувала мені і говорила, що Роман повинен мати тишу і спокій, бо він важко працює, або вона негайно сідала в поїзд і приїжджала, щоб все розставити по своїх місцях. Під час своїх візитів, Ганна Петрівна виводила мене з себе.

Наш шлюб тріщав по швах. Частота суперечок та відвідувань свекрухи постійно зростала. В одній сварці Роман підняв на мене руку. Свекруха вже ближче вечора була у нас: “Ти сама його спровокувала. Ти таке ставлення заслужила”, – говорила вона.

Дивлячись на своє життя, я розуміла, що нічого не поміняється, я би я не старалася.

Я завжди буду поганою жінкою та невісткою, яка руйнує Роману життя, як каже Ганна Петрівна.

Під-час наступного скандалу я вирішила тим же розплатитися Роману. Я зателефонувала своєму батькові.

Цього дня ми зустрілись всі разом, свекруха ж також була тут, як тут. Вона почала заспокоювати мого тата, щоб той не ліз в нашу сім’ю, що ми самі розберемось. І попросила його вийти з квартири, щоб дати нам шанс на примирення. Тато сказав: “Я піду, але не в коридор, а на балкон, і буду чекати, поки моя дитина не скаже мені піти. Я не дозволю, щоб ваш син посмів підняти на мою дочку руку”.

– Того дня я зібрала найнеобхідніші речі і пішла з батьком.

Чи думаю я, що коли-небудь вийду заміж? Так, але бажано за сироту… Ще одної свекрухи я не витримаю.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – mamadu

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

Джерело