У мене був вихідний, а мама на кухні пекла пироги з вишнями. Раптом хтось постукав у двері, мама відкрила. Я мимоволі прислухалася до голосів в коридорі. Почувши чоловічий голос, я вийшла подивитися, хто там такий. На порозі стояв бородатий чоловік невисокого зросту. Що я тоді відчувала, передати словами неможливо, я не знала як мені себе повести з цією людиною. Я втекла до себе в кімнату, а потім мама мені все розповіла

Батько нас покинув, коли мені виповнився рік, тому я його зовсім не пам’ятаю. Весь час мене виховувала мама сама. А недавно він з’явився і почав просити у мене матеріальної допомоги. Каже, мовляв, ти моя донька і зобов’язана мені допомагати. Але чому я маю це робити, якщо він залишив нас з мамою без копійки і за весь час мого життя, жодної допомоги з його боку не було. Якщо чесно, я взагалі нічого не хочу мати з ним спільного, можливо це звучить грубо з мого боку, але для мене він – чужа людина.

Коли я з’явилася на світ, батьки були дуже раді. Ми тоді жили бідно, але батько багато працював на двох роботах, щоб у мене все було. Але таких його старань вистачило рівно на рік. Після першого мого дня народження, тато повідомив мамі, що покохав іншу жінку і не хоче більше її обманювати, тому подає на розлучення. Для мами це було як грім з ясного неба, вона була в розпачі, залишившись без допомоги з малою дитиною на руках.

Нам з мамою було дуже тяжко, тоді всім було не легко, адже на вулиці був початок дев’яностих. Мамі довелося тягнути все на собі. Вона трохи торгувала на місцевому базарі. Пам’ятаю, як брала мене з собою, бо не було з ким мене залишити. Там було холодно, і я часто хворіла. В результаті мамина торгівля ні до чого доброго не привела.

Коли я трохи підросла, вона мене віддала в дитячий садок, а сама влаштувалась продавцем в магазин. Потім була школа, університет. Мати присвятила своє життя мені. За це їй я дуже вдячна. Вона сама мене виростила, вигодувала і підняла на ноги. Без будь-якої сторонньої допомоги. Тому зараз, коли я отримала диплом, вона вирішила піти на пенсію. Воно і зрозуміло, мама дуже втомилась за всі ці роки. Я, звичайно, була тільки за. Тим паче, що я знайшла гарну і перспективну роботу, тому тепер моя черга допомагати мамі.

Наше життя з мамою було спокійним. Вона мене зустрічала з роботи, а я поспішала по дорозі додому заскочити в магазин і купити її улюблене морозиво з наповнювачем. Але через пару місяців з’явився батько.

У мене був вихідний, а мама на кухні пекла пиріжки з вишнями. Раптом хтось постукав у двері, мама відкрила. Я мимоволі прислухалася до голосів в коридорі. Почувши чоловічий голос, я вийшла подивитися хто там такий. На порозі стояв бородатий чоловік невисокого зросту. У нього тремтіли руки, в яких він тримав палицю. Шкутильгаючи, він пройшов на кухню і сів на стілець.

Я тихенько запитала у мами хто це такий, на що вона сказала: ” Познайомся доню, це твій батько “. Що я тоді відчувала, передати словами неможливо, я не знала як мені себе повести з цією людиною. З одного боку я його ненавиділа, а з іншого – давно хотіла з ним зустрітись і отримати відповідь на купу питань. А зараз я стояла розгублена і мені зовсім нічого не спадало на думку. Нарешті я трохи отямилась і запитала навіщо він так з нами вчинив.

У відповідь я почула слова вибачення і каяття, що він про все дуже шкодує і тому подібне. Але відвертості в його словах я не почула. Потім він сказав, що потребує допомоги, як матеріальної так і фізичної, так як він немічний, грошей в нього нема і взагалі нема де жити і так як я його єдина донька, то зобов’язана йому допомагати. Мені як сніг на голову, чому я маю допомагати людині, яка зрадила нас з мамою у такий скрутний час?

Послухавши, я розвернулася і вийшла в іншу кімнату. Я добре пам’ятаю, як нам з мамою було скрутно. Ми реально не жили, а виживали. Ми збирали копійку до копійки, щоб купити мені взуття на зиму. Я часто доношувала одяг за іншими дітьми, які жили по сусідству з нами. Іграшок нових у мене ніколи не було. Гралась тільки тим, що віддадуть інші. Мама працювала з ранку до ночі і отримувала копійки. Але на ці копійки ми змогли вижити. Вона змогла мені дати і середню, і вищу освіту. Виростила мене хорошою і вихованою людиною. А що мені дав батько? Протягом всього життя ми не отримували від нього ніяких звісток. Ні привітань на дні народження, ні навіть дзвіночка, абсолютно нічого. А тепер він заявився і щось ще сміє просити? Як йому не соромно? А де ж ти був весь цей час?

Як виявилось, з тією жінкою у нього не склалось і вона його вигнала через два роки спільного життя, потім в нього було ще дві невдалі спроби шлюбу і в підсумку в нього нічого і нікого нема. У той день він пішов без відповіді. Я не знаю, що мені робити, чи зобов’язана я допомагати людині, яку зовсім не знаю? Яка крім того, що подарувала мені життя, нічого не зробила. Він для мене взагалі чужий. Я все життя вважала, що його просто не існує, а тут він з’явився і ще щось просить. Як мені вчинити в такій ситуації?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!