ОКСАНА ПОВЕРНУЛАСЯ З РОБОТИ ПІЗНІШЕ НІЖ ЗАЗВИЧАЙ. АЛЕ ЧОЛОВІКА ВДОМА НЕ БУЛО. НА СТОЛІ ЛЕЖАЛА ЗАПИСКАКА. “ОКСАНО, ВИБАЧ МЕНЕ, ЯКЩО ЗМОЖЕШ, АЛЕ Я ПОКОХАВ ІНШУ ЖІНКУ, ТОМУ ВИРІШИВ ПІТИ ВІД ТЕБЕ ДО НЕЇ. РЕЧІ БЕРУ ТІЛЬКИ СВОЇ, КВАРТИРУ І ВСЕ НАЖИТЕ СПІЛЬНО МАЙНО ЗАЛИШАЮ ВАМ З ДОНЬКОЮ. ДОПОМАГАТИ ВАМ В УСЬОМУ БУДУ, НАДІЮСЯ, ЩО З ДОНЬКОЮ ТИ ДОЗВОЛИШ МЕНІ БАЧИТИСЯ. ДЯКУЮ ТОБІ ЗА ВСЕ. МИХАЙЛО.” ДЛЯ ОКСАНИ ЦЕЙ ТИЖДЕНЬ МИНУВ НАЧЕ РІК. А ПОТІМ ЇЙ ЗАТЕЛЕФОНУВАЛА ТА – “ІНША ЖІНКА”. ПРОСИЛА ЗУСТРІТИСЯ. ОКСАНА СПОЧАТКУ ВІДМОВИЛАСЯ, А ПОТІМ ДУЖЕ ЗАХОТІЛА ЇЇ ПОБАЧИТИ І ПОЧУТИ. І ВОНА ПОГОДИЛАСЯ. НА ЗУСТРІЧ ОКСАНА ПРИЙШЛА ПЕРШОЮ
Оксана повернулася з роботи пізніше ніж зазвичай. Але чоловіка вдома не було. На столі лежала запискака. “Оксано, вибач мене, якщо зможеш, але я покохав іншу жінку, тому вирішив піти від тебе до неї. Речі беру тільки свої, квартиру і все нажите спільно майно залишаю вам з донькою.
Допомагати вам в усьому буду, надіюся, що з донькою ти дозволиш мені бачитися. Дякую тобі за все. Михайло.” Для Оксани цей тиждень минув наче рік. А потім їй зателефонувала та – “інша жінка”.
Просила зустрітися. Оксана спочатку відмовилася, а потім дуже захотіла її побачити і почути. І вона погодилася. На зустріч Оксана прийшла першою
У шлюбі ми з Михайлом прожили довго, цілих 10 років. У нас є донечка, жили ми завжди добре, сварилися ріжко, інколи сперечалися по дрібницях, але я маю спокійний характер і завжди зчовчувала чоловікові.
Одного вечора я прийшла з роботи пізніше звичайного, але чоловіка вдома не було, а на столі лежала записка: “Оксано, вибач мене, якщо зможеш, але я полюбив іншу жінку, тому вирішив піти від тебе до неї.
Речі беру тільки свої, квартиру і все нажите спільно майно залишаю вам з донькою. Допомагати вам в усьому буду, надіюся, що з донькою ти дозволиш мені бачитися. Дякую тобі за все. Михайло.”
Я де стояла, там і сіла, добре, що стілець був під рукою. І коли Михайло встиг ту коханку завести, щодня після роботи біг додому, я й підозрювати нічого такого не могла!
Завжди таким зразковим був чоловіком, домашнім, навіть не можу про нього нічого поганого сказати за весь час нашого сімейного життя, а тут таке.
Вихідні завжди всі разом з родиною проводив. Може це хтось з наших знайомих? Але скільки не перебирала в голові різних жінок, ніхто на розум так і не прийшов.
Довго плакала, а потім взяла себе в руки, і зрозуміла, що найголовніше – це те, як я з донькою зараз жити буду, і що маю їй сказати, як все пояснити. У планах слізно благати про повернення Михайла у мене тепер не було, раз він так легко відмовився від нас з дитиною. Не я перша, і не я остання через це проходжу. Треба жити далі.
Цього дня я вперше глянула на себе в дзеркало якось по-іншому. Не як охайна людина, а як жінка – а я ще, виявляється, дуже навіть нічого собі, правда треба трохи в спорт зал походити, кілограм так на 6-7 скинути.
Я подумала, що нічого не втратила, квартира наша з донькою, а чоловік, якщо не любить нас, то хай краще йде, для чого його тримати.
Оленці я нічого не скажу, нехай тато поки буде для неї в тривалому відрядженні. Мені ще потрібно подумати, як їй правильно все пояснити.
Адже для мене, дорослої людини це було важко сприйняти, а що вже сказати про дитину. Тим паче, що вона зараз на канікулах, у моєї мами в селі.
У неділю я пішла у салон краси: зробила манікюр, педикюр, стрижку за останньою модою. Дістала гроші, які збирала на сімейний відпочинок у літку, і купила собі дві красиві сукні. А в понеділок з піднятою головою пішла на роботу, де всі мною відверто захоплювалися.
А через тиждень пролунав дзвінок. Це був голос незнайомої мені жінки, по телефону вона розмовляти не стала, лише сказал, що хоче зі мною зустрітися, і, що це дуже важливо. Я здогадалася хто вона, думала відмовити, але я хотіла побачити і почути її хочаб єдиний раз, і я погодилася на зустріч.
Я тоді побачила її вперше. На вигляд їй років 26-29, доглянута, красива, одягнена за останньою модою. Мені було дуже дивно, для чого їй мій звичайний, сірий чоловік, у якого і грошей не завжди на пальне для авто вистачало.
Навіть не привітавшись, вона почала розмову першою:
– Я – коханка вашого чоловіка, думаю ви вже здогадалися про це, він днями залишив вас і пішов до мене.
– Так це не новина для мене, нехай як хоче? А від мене зараз що вам потрібно?
– Я не знала, що Михайло одружений і має дитину. Він при знайомстві зі мною, сказав, що розлучений вже давно. Він мені відразу сподобався, ніжний, турботливий.
До того ж я тоді розлучилася зі своїм колишнім чоловіком. Ніяких серйозних відносин з Михайлом я й не планувала, мені зараз це не потрібно, просто час провести хотіла, і все мене в таких відносинах повністю влаштовувало, але на днях він прийшов до мене з валізою, я геть спантеличена. Жити з ним я наміру не маю.
Ось тоді я все зрозуміла, тому що одна справа просто добре проводити час і про все скоро забути, а інша – жити під одним дахом з чоловіком, який навіть вечерю в ресторані не може собі дозволити. Я ввічливо промовчала, не знала, що їй сказати.
– А тут нещодавно мені попався паспорт Михайла, тоді я дізналася, що він ще й одружений! Виходить він мене весь цей час обманював, а про дитину я взагалі дізналася вперше!
Потім звичайно він виправдовувався, що ви нібито разом вже давно не живете, просто розлучення йому не хочете давати. Загалом не вірю я більше йому зовсім, жодному слову. Тому прошу мене вибачити за заподіяну незручність і забрати свого чоловіка назад до нього додому!
Я трохи спантеличено подивилася на неї. Я вже почала звикати до статусу самотньої розлученої жінки, а тут така несподівана заява. Навіть не відразу придумала, що їй відповісти. А потім рішуче мовила:
– Знаєте що, я на вас образи не тримаю, якщо ви дійсно не знали, що Михайло одружений і він обманув вас. Але скажу вам так – я більше не чекатиму ні дня зайвого, завтра я подам не розлучення, а у ваші з Михайлом відносини лізти не стану.
Розбирайтеся з усім цим самі! Але скажу вам одне, у свій будинок я його не прийму. Йому у ньому не місце!
Я рішуче встала і вийшла. І знаєте що? Мені так легко стало на душі, в моєму житті почався новий період. А позаду мене залишилася ця жінка і вже колишній чоловік зі своїми проблемами, до яких мені тепер зовсім байдуже.