Я вийшла заміж коли мені було 30 років. Іван був старший за мене на п’ять років, до мене він уже був одружений і в нього є двоє дітей: хлопчик і дівчинка. Він дуже сильно їх любить і приділяє багато уваги. Коли вони розлучилися, діти залишилися з матір’ю. Але як з матір’ю, більше з бабусею і дідусем. Перша дружина чоловіка у вихованні дітей участі не бере. Вона продовжує відвідувати нічні клуби. Моєму чоловікові дітей шкода, тому він на вихідні бере їх до нас в гості. Він вчасно платить аліменти, одягає дітей і купує їм продукти.

Вже на першому побаченні майбутній чоловік розповів мені і про невірну дружині, і про дітей, але я не бачила проблеми. Навпаки, думала: який турботливий, що не кидає напризволяще дітей від першого шлюбу. Вважала, що також він буде любити і наших майбутніх дітей.

Після нашого весілля пройшло вже чотири роки. Я кожен день кажу чоловікові, що хочу дітей. Час йде і потім вже буде пізно. Він кожен раз відповідає мені, що грошей у нього ще на одну дитину не вистачить. Він витрачає багато грошей на дітей від першого шлюбу.

Чесно кажучи мене це не дратувало. До його дітей я ставлюся добре. Але міняти своє щастя на їх добробут я не хочу. І знову ж таки, чоловік повинен розуміти, що у нього нова сім’я, допомагати дітям від першого шлюбу потрібно, але також і міру знати. Тобто, він їм робить добро, а мої бажання не враховує. Його діти скоро вже закінчать школу і підуть навчатися далі, виходить, всі гроші нашої сім’ї будуть йти на їх навчання. А як же їх мати? Вона в цей час, що буде робити?

З цього приводу у нас постійні скандали. Вони не бідні сироти. У них є дідусі, бабусі і, нарешті, мати. Чому він бере на себе практично повне їх забезпечення – не розумію. Кожні вихідні він проводить час з ними. В робочі дні, вони також майже щовечора приходять до нас, я навіть після роботи не можу спокійно відпочити. Чоловіку я про це також казала, але марно, я як завжди на другому місці.

Я дуже хочу свою повноцінну сім’ю, я втомилась чекати, а Іван зовсім не хоче змінюватись. Що мені робити і як з ним далі жити я не знаю.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!