Ще й весілля не зіграли, а вже син, невістка, свати та й всі родичі косо дивляться на Надію. А майбутня свекруха не розуміє, чим вона завинила. На ті гроші вона в старості буде жити. Невже все повинна до копійки віддати, бо син захотів одружитися

– Зараз вони всі дивляться на мене так, як ніби я перед кимось дуже чимось завинила! Всі: син, його наречена, її родичі, навіть мій чоловік! Він теж вважає, що ми зобов’язані допомогти дітям. Мене дуже пригнічує сама ситуація, коли я в один день, стала для всіх, начебто, рідних людей, ворогом. А я от чомусь не хочу виганяти квартирантів і пускати молодих в свою квартиру. Зрештою, це не я вмовляю їх, щоб вони одружилися – вони самі вирішили. Нехай тепер самі і з житлом щось вирішують!

Надії 45 років. Син її в цьому році закінчує навчання. Влітку гратимуть весілля.

Зараз Надія з чоловіком і сином живуть в хорошій двокімнатній квартирі, але мають ще й однокімнатну маленьку квартиру, яка знаходиться на краю міста. Вони нещодавно її придбали. Кредит брали і ледь виплатили борг. А квартиру брали, щоб в оренду здавати як надбавку до пенсії собі з чоловіком на старість.

Ця квартира поки здається квартирантам, приносить в сімейний бюджет невелику копійку. І, хоч зараз Надія з чоловіком працюють, і їхніх заробітків на життя вистачає, але гроші, які вони отримують від здачі в оренду квартири, їм дуже допомагають покривати деякі дири в сімейнрму бюджеті і неочікувані витрати.

Але саме в старості Надія на цю квартиру дуже розраховує.

А нещодавно з’ясувалося, що на цю ж квартиру в глибині душі розраховує не тільки вона. Жити синові з молодою дружиною треба десь, а тут такий непоганий та готовий “вільний” дах над головою. А родичі нареченої, як виявилося, допомогти молодому подружжю стати на ноги, можливості зовсім не мають ніякої.

Хоча наречена і сама зі столиці, але в невеличкій квартирі у них і так проживає чимало людей, сестра-школярка і старенька бабуся. Вся сім’я напевне надіється на те, що старша дочка вийде заміж, і місця стане трохи більше, жити буде вільніше.

Звичайно, що відкрито у неї ніхто нічого не просить і не вимагає, але видно, що дуже сподіваються на допомогу, і Надія відчуває себе від того дуже недобре.

А Надія пускати молоду сім’ю, щоб вони там жили постійно, і тим паче дарувати їм її, вигнавши квартирантів, які дають їй щомісяця гроші, зовсім не хочеться.

– Пустити дітей туди просто, а от як потім сказати, щоб зібрали речі і залишили квартиру? – говорить Надія чоловікові. – От, коли квартира знадобиться нам? Це ж нереально просити про таке дітей, коли вони вже там закріпляться, і будуть рахувати її вже своєю. Тим більше, коли у них дитина з’явиться, це ж образи скільки буде.

У Надієної подруги нещодавно була подібна ситуація. Пустила доньку в свою квартиру, приготовлену до пенсії, і що? У них там двоє дітей з’явилося, і з’їжджати абсолютно не планують. Нікуди їм. І грошей немає, не те, що б на свою квартиру, а навіть на оренду.

Ніхто з дітей і думати не хоче, що у матері пенсія через три роки, і натяків її абсолютно не розуміють. Хоча спочатку йшлося – живіть, мовляв, тимчасово. Збирайте на своє. А там своїм обзаведетеся – ця квартира матері на старість. А вони й не думали збирати на своє житло, бо були в них інші плани на життя: діти, подорожі, дорогий одяг. Якось не вийшло відкладати грошей.

– Ну не вижену ж я рідну дочку з дітьми на вулицю! – якось зітхає у неї на кухні за чашкою чаю подруга. – І гроші з них брати за квартиру теж не буду, я ж мама. Дочка майже не працює, у молодшого проблеми зі здоров’ям, в садочок не ходить, нехай краще вони дитину до моря вивезуть на літо. Що поробиш, не жили заможно, годі й починати після пенсії. Попрацюю, поки не виженуть мене з роботи після пенсії, а там видно буде, як далі жити.

Виходить, якщо батьки дають дітям житло, у них і стимул пропадає збирати на своє власне кошти, адж е мама ж не попросить покинути свою квартиру, тим паче, якщо там живуть її рідні онуки.

Загалом, Надія для себе зрозуміла, що пустиш в квартиру дітей – про свою квартиру треба забути назавжди. Тому що вигнати потім на вулицю з дитиною або навіть з дітьми – це ще гірше, ніж з самого початку не пустити. І свого у сина не буде ніколи свій дах над головою, якщо є вже готовеньке, для чого лізти з шкури, якщо є дах над головою? Куди цікавіше щомісяця гаджети міняти, на моря їхдити, ніж платити за житло. А Надія всього цього й не бачила, і на морі, за останні 10 років, поки кредит платила, 1 раз всього була.

Але як не пустити дітей, вона теж не знає. Всі дивитимуться на неї косо: і свати, і невістка, і родичі, і всі знайомі.

Знають же всі добре, що у тещі є вільна своя квартира. Шкода свою рідну дитину прихистити? Тим більше зараз про старість поки мова не йде, їй лиш 45, ще не стара жінка, а молодятам теж пожити хочеться зараз, в молодості, а не на пенсії потім, а своїх грошей і дійсно у них зараз немає.

А як ви б вчинили на місці Надії?

Пустили б дітей в квартиру, яку купували для себе на старість, бо з мізерною пенсією можна розраховувати лише на бідну старість? Або допомагали їм поки невеличкою копійкою, щоб вони могли орендувати житло? Або відмовити взагалі у допомозі, бо не маленькі дітки, нехай гарно працюють, чи їдуть на заробітки і купують вже своє власне житло? Як вчинити правильно, щоб ніхто не був у образі?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!