Ігор ріс в дитячому будинку, тому завжди мріяв про сім’ю. Свого батька він ніколи не знав, а мати його проміняла на розгульне життя. Всі ці роки хлопцю не вистачало сімейного  затишку і тепла. В інтернаті він щодня мріяв, що хтось прийде і забере його. Але, на жаль, в дитбудинок до нього ніхто так і не з’явився.

Та у хлопця зовсім не було злоби на людей, він ріс добрим і щирим. Багато його добротою користувалися, але він на них не ображався.

Після інтернату хлопець пішов вчитися в училище. Одного разу, йдучи по вулиці, він познайомився з дуже гарною дівчиною. Вони розговорилися і вже після тієї зустрічі не розлучалися. Все якось у них швидко закрутилося і незабаром вони одружилися. Пішли жити в село до мами дівчини.

Теща Ігорю попалася дуже хороша – прийняла його в дім, як рідного. Часто говорив Ігор з нею по душам, питав поради, наче у рідної мами.

Невдовзі у подружжя і донечка народилася. Тоді вони і переїхали від тещі на знімну квартиру.

І все було чудово, лиш жити і радіти. Ігор нарешті отримав повноцінну сім’ю, про яку так мріяв. Але відносини з дружиною чомусь з кожним днем ставали все гіршими.

Одного разу Ігор прийшов з роботи і зрозумів, що дружина пішла від нього, залишивши йому донечку. В записці, яку вона залишила, було сказано, що Ігор – нікчемний, ні на що не здатний чоловік, який нічого в житті не досяг. І донька, швидше за все, виросте такою ж. Тому дружина йде, бо вони їй не потрібні.

Ігор геть розклеївся, та руки опустити йому не дозволила теща. Прийшла, вилаяла по-материнськи, змусила на роботу вийти.

Онуку теща взяла на себе. В садок водила, готувала їсти, прибирала, прала. Жінка не могла зрозуміти, чому її донька пішла від такого доброго і роботящого чоловіка.

Одного разу Ігор запитав тещу, чому вона йому допомагає, адже її донька з ним не живе. “Але це вона з тобою розлучилася, а не я”, – жартома відповіла теща.

А сльози наверталися їй на очі, Ігор їй дуже подобався через свою працьовитість і людяність. Вона б сина хотіла такого мати, а натомість має дочку, за вчинки якої їй соромно.

Через чотири місяці дружина повернулася і стала проситися назад. Ігор, по своїй душевній доброті, вже хотів її прийняти. Але тут на шляху дочки стала мати. Вона просто сказала: “Синку, я їй не вірю. Обдурила один раз – обдурить і ще раз. Ми тобі кращу дружину знайдемо, ту, яка дійсно любити буде і поважати”.

В той день Ігор відчув, що у нього тепер немає тещі. Але є мати, добра і турботлива … А дружині вони все ж дали виправний термін, нехай вона тепер доведе, що варта любові цих добрих людей.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.