Коли мій молодший брат зібрався одружитися, у батьків не було грошей, вони і так були в боргах і ми вирішили гуляти весілля вдома. Весь свій час я і мій чоловік присвятили прибиранню двору і будинку, пофарбували бордюри, ворота, прибрали сміття, поставили столи у дворі, готували спальні місця для гостей.

А молоді спокійно пили чай на кухні, палець об палець не вдарили, встали о 3-ій годині дня, а я в 6 ранку. Одного разу, ввечері, я сіла на кухні годувати дітей. За столом був мій батько, він мені сказав, що через мене в будинку постійні сварки. Я не вірила своїм вухам. Невістка стала моїм батькам ріднішою за мене

Коли мій молодший брат Вадим привів до нас у будинок свою дівчину Віру, то все пішло шкереберть. У нас була хороша сім’я, великий двоповерховий будинок, завжди купа гостей, пісні на свята. Ми з чоловіком відразу після весілля переїхали до моїх батьків, і прожили там щасливих 10 років. Але тут з’явилась Віра. Вона приїхала з якогось села, сама з неблагополучної сім’ї, навчалася в ПТУ і жити їй було ніде.

Мама вкрай була незадоволена вибором Вадима. Але тим не менше, нічого не робила і в очі їй мило посміхалася. Я заспокоювала її, говорила, що це нічого не означає, головне, щоб вона людиною була хорошою. Не проживши в нашому будинку і місяця, ми дізналися, що в неї скоро буде дитина. Скоріше за все, батьком якої був не Вадим. Батьки були в розпачі. Брат вирішив одружитися. З того моменту наше тихе і спокійне життя закінчилося.

Вадим з Вірою постійно сварилися, бувало навіть без будь-яких причин. Мене попросили підготувати все до весілля. Батьки і так були в боргах, так як потрібно було платити за навчання брата, тому свято вирішено було відзначати в колі сім’ї. Ми з чоловіком організували все.

Напередодні весілля я взяла на роботі два дні за свій рахунок, щоб допомогти батькам. Весь цей час ми присвятили прибиранню двору і будинку, пофарбували бордюри, ворота, прибрали сміття, поставили столи у дворі, готували спальні місця для гостей. А молоді спокійно пили чай на кухні, палець об палець не вдарили, встали о 3 годині дня, а я в 6 ранку. Стомлена вкрай, я попросила брата допомогти мені з прибиранням у ванній. Я чула, як він встав, маючи намір підійти до мене, але тут пролунав голос нареченої з кухні:

— А чому твій чоловік не може це зробити, я взагалі не бачила щоб він щось допоміг.

Мало того, що я падаю з ніг, допомагаю їм, так вона ще й рота відкриває. Чоловік у мене жив тоді в іншому місті і приїжджав тільки на вихідні. Він завжди допомагав моїм батькам у всьому. Я зайшла в кухню:

— Хто ти така, щоб командувати моїм чоловіком? – моєму обуренню не було меж.

Почувши суперечку – прибігла мама. Попросила всіх заспокоїтися. Але Віра ніяк не вгамовується:

— У нас завтра весілля, могли б хоч зараз настрій не псувати. Краще б щось допомогли – нахабно сказала вона.

— А ми що? Мабуть тут танцюємо цілий день, хоча б совість мала, – сердито сказала я.

Нащо мама попросила мене не починати скандал:

— Нехай весілля відгуляємо, а там видно буде, – спокійно сказала мама.

Весілля пройшло ідеально. Все було весело і продумано, але далі мені у нас в будинку стало абсолютно неможливо жити. Скандали виникали на порожньому місці щодня. Невістка ображала моїх дітей, брала їх рушники у ванній, без докорів сумління з’їдала те, що я купувала дітям. При цьому вона пояснювала це просто, мовляв, “мені можна, я чекаю дитину”.

Коли я спробувала влаштувати її на роботу, вона навідріз відмовилася. Хоча, я пояснила їй, що робота зовсім на складна, сидиш собі і папірці перекладаєш. Звичайно, а навіщо працювати, якщо її і так годують, одягають, доглядають мої батьки? Раніше обіду вона ніколи не прокидалася, по господарству теж нічого не робила.

Найбільше мені не подобалось, що батьки були на її боці. Мама жодного разу не зробила їй зауваження. Я їй про це сказала, але мама каже щоб ми самі розбиралися. А одного разу до нас приїхала мати мого чоловіка, вона не витримала і висловила невістці і моїй мамі все, що думала:

— Ці продукти, я купую своїм онукам. Якщо ти так хочеш, то нехай тобі чоловік купить або батьки.

Але мама, як завжди, заступилася:

—  Так то ж Віра думає, що це я купила, – сказала мама.

Батько мого чоловіка, теж був вражений такою наглістю. Наші батьки посварилися і перестали спілкуватися. А крайньою, як завжди, залишилася я. Я працюю до 6 вечора. Весь тиждень була сама, водила дітей на тренування і в підсумку потрапляли ми додому близько 9 вечора. Конфлікти тільки посилювалися. Невістка пускала про мене різні плітки: що я погано виховую дітей, що у мене речі брудні по всьому будинку, що я незрозуміло де проводжу час і тому подібне.

Одного разу, у вечері, я сіла на кухні годувати дітей. За столом був мій батько, він мені сказав, що через мене в будинку постійні сварки. Я не вірила своїм вухам. Виявилося, що це я ображаю бідну дівчину. Мені було прикро. А батько сказав, що шкодує, що пустив нас з чоловіком жити у свій будинок, що ми ніколи тут нічого не зробили.

Я тихо крізь сльози відповіла:

— Так це твій будинок, але я виросла в цьому будинку і, як мінімум, заслуговую в ньому до себе поваги. І нікому не дозволю мені грубити.

Тут забігла Віра і відразу до мене:

— А що я тобі такого зробила, що ти мене ненавидиш?

Я хотіла щось відповісти, але не встигла, батько строгим голосом сказав щоб я вийшла геть. Я не знала, що мені робити, було дуже прикро, але найгірше, це побачила моя донька і подзвонила чоловіку. На порозі мене наздогнала мама, знову дорікаючи мені в тому, що я сама в усьому винна. Я ледве заспокоїла чоловіка, зібрала дітей і поїхала до свекрухи.

Минув рік, ми з чоловіком і дітьми живемо в свекрухи, поруч, почали будувати власний будинок. З моїми батьками тепер взагалі не спілкуємося. А що робити, я намагалася бути хорошою, але цього ніхто не оцінив, а скоріше навпаки.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!