Коли свекруха вийшла на пенсію, то прийшла в наш будинок, і твердо сказала, щоб син повернувся в рідну домівку, щоб допомагати матері похилого віку. І що ви думаєте? Мій чоловік, залишивши мене з дитиною, почав збиратися. Я стояла, наче вкопана, не могла повірити в те, що відбувалося далі

Коли свекруха вийшла на пенсію, то прийшла в наш будинок, і твердо сказала, щоб син повернувся в рідну домівку щоб допомагати матері похилого віку. І що ви думаєте, мій чоловік почав збиратися. Я стояла, наче вкопана, не могла повірити в те, що відбувалося далі

У шлюбі ми з чоловіком були 15 років, а потім розлучилися, навіть не можу сказати причини нашого розлучення, але єдине знаю точно, в цьому нам допомогла моя колишня свекруха.

У нас підростав чудовий син, будинок повна чаша, було абсолютне взаєморозуміння практично у всіх питаннях. Чоловік добре заробляв, я старалася для сім’ї, як могла, була щасливою заміжньою жінкою. Але все це, в один день, виявилося ніщо для мого чоловіка, в порівнянні з волею його рідної матері.

Справа в тому, що незабаром свекруха вийшла на пенсію і твердо зажадала, щоб син повернувся в рідну домівку щоб допомагати матері похилого віку. І що ви думаєте, мій чоловік почав збиратися.  Я стояла, наче вкопана, не могла повірити в те, що відбувалося далі. З величним виглядом свекруха дивилася на те, як її син з опущеною головою збирає речі. Я ледь підібрала слова:

– Ви це серйозно?

– Абсолютно. Я його ростила, ночами через нього не спала. Вчила ходити, тримати ложку, зав’язувати черевики. Я мала проблеми зі здоров’ям після того, як він з’явився на світ. Настав час, і мені допомога потрібна. І моя дитина, в яку я вклала стільки сил і здлоров’я, зобов’язана допомагати мені і утримувати мене, я його так виховала – в повазі до волі батьків, і не перечити їхньому рішенню. Хоча, кому я це кажу, тобі всеодно байдуже, у тебе матері немає, тобі не зрозуміти.

Вони просто пішли. Чоловік пішов слідом за своєю матусею, яка прийшла в наш будинок, щоб забрати його у нас з сином. Дорослий 35-річний чоловік пішов, залишивши дружину і дитину, тому, що так веліла йому його мама! І до нашої думки він прислухатися і не збирався.

Декілька днів я йому телефонувала, просила повернутися, але він говорив про якись незрозумілий обов’язок сина перед мамою. Я намагалася йому пояснити, що я б його зрозуміла, якби він був один, але ж у нього є ще ми, а як же з обов’язком перед власною дитиною. На що він відповідав, що у нашого сина ще є я, і тому він не один і не кинутий ним на призволяще. Дика злість поступово змінилася байдужістю. Син був повністю на моєму боці – батько в один момент втратив в його очах свій авторитет. Я їла, працювала, спала.

Не знаю, скільки б ще я так жила, якби не прокинулася одного ранку з такою думкою:

– Я ж ще зовсім молода. Мені всього 34, я успішна жінка. Син уже зовсім дорослий – з ним не треба няньчиться. Він у мене багато вміє сам. А ще я згадала, що дуже багато років не була у відпустці.

На роботі відпускати мене не хотіли, але я написала заяву “за власним бажанням”. Сина я відвезла до своєї мами, і купила путівку.

Але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я закохалась. Всього за 2 дні знайомства, я закохався до такої міри, що навіть забула ім’я колишнього чоловіка і моєї свекрухти.

На мій великий подив, наш курортний роман перетік в щось більше. Їдучи додому, я щиро шкодувала про те, що все так швидко закінчилося. Але він мене згодом легко знайшов. Знайшов і переїхав в моє місто, щоб бути ближче до мене. Знайомство з сином пройшло ідеально. Після того він мені сказав:

– Мамо, я бачу, що ти дуже щаслива. А він, бачу, добра людина і ти йому дуже подобаєшся, я не проти, якщо він з’явиться в нашому житті.

Я навіть виглядати і відчувати себе стала по іншому – мені було ніби знову 18, все життя попереду і весь світ біля моїх ніг. Ми стали жити разом, планували мати спільну дитину. Коханий зробив нарешті мені пропозицію і ми подали заяву в РАЦС.

А наступного дня вдома мене чекав неприємний сюрприз: мій колишній чоловік сидів на кухні:

– Моя мама вийшла заміж за свого давнього знайомого і поїхала жити до свого чоловіка. Я виконав свій обов’язок і повернувся до вас. Тепер ми будемо жити разом, як колись.

Я настільки була здивована тим, що почула, що мені стало навіть трохи смішно. Виходить так: покликали – розлучився, став не потрібен – повернувся. Не просто повернувся, а в упевненості, що його чекають і він потрібен? Після того, як він зрадив нас з сином, просто взяти і повернутися? Як ні в чому не бувало? Ще рік тому я була б щаслива до нестями. А зараз у мене свої плани на наше з сином життя.

– Ти маєш піти. Я виходжу заміж і нічого тобі не хочу пояснювати. А ти думав, що я буду сидіти й чекати твого повернення до самої старості?

– Ти знаєш, а моя мама була права, що ти невірна жінка! Син хоч мій?

Після подібних слів я навіть бачити його більше не хотіла, сказала, щоб він ішов геть. Мені було його трішки шкода – самотнього, нікому не потрібного, навіть власній матері, центром життя якої він завжди був.

Він пішов. Якщо поміркувати, він сам винен: спочатку він викинув нас з сином зі свого життя, а зараз викинули його самого – все закономірно.

Але я залишилася вдячна колишній свекрусі – якби не вона, я ніколи не дізналася б, що таке жіноче щастя поруч з коханим чоловіком. Сподіваюся, свекруха буде щасливою в шлюбі. Шкода тільки, що в силу віку чоловіка, у неї немає своєї свекрухи.