Згодом Михайло перебрався жити до мене. Незабаром у нас на світ з’явилася донечка, і я стала просити Михайла, щоб ми одружилися. Та він сказав, що це дорого, і він на ці гроші вже давно купив земельну ділянку. Михайло став просити мене, щоб я продала свою двокімнатну квартиру, і ми почали будувати свій великий будинок.

Ми продали квартиру і коханий взявся за будівництво. Якось ввечері Михайло не повернувся додому, і на телефонні дзвінки теж не відповідав. Я почала хвилюватися, і наступного дня поїхала на будівництво. Те, що я побачила там, навіть в страшному сні не насниться

У мене була двокімнатна квартира, в центрі міста. Вона мені дісталася від мами. Мама з татом добре заробляли і могли собі дозволити купити гарну квартиру.

Мій батько пішов від нас до іншої жінки, правда він вчинив дуже благородно, все майно переписав на мою маму, а сам пішов від нас з однією валізою. Ми залишилися вдвох з мамою. Мама познайомилася з якимось чоловіком, згодом вийшла за нього заміж і поїхала за кордон, в Бельгію.

Спочатку вона мені інколи телефонувала, а потім, коли влаштувалася і мала багато справ та роботу, зовсім напевно про мене забула. Вона перестала мені телефонувати, а я не знала, як з нею зв’язатися, адже у неї напевне змінився номер, я не могла їй зателефонувати. І в дев’ятнадцять років я жила вже у власній квартирі, красива, вільна та самостійна.

Незабаром я познайомилася з досить хорошим чоловіком, його звали Михайло. Він гарно за мною доглядав, купував різні солодощі та квіти, водив в кіно та в кафе. Мені така увага дуже подобалася.

При новій зустрічі, ми проговорили весь вечір. Після кафе Михайло проводив мене додому, і я запросила його на чашечку чаю. В той день він залишився у мене до ранку, а вранці дуже приємно здивував мене. Михайло приготував дивовижний, як для чоловіка, сніданок і приніс мені, в ліжко. В той ранок, я відчувала себе справжньою королевою. Ніхто ніколи такого не робив для мене.

Ми з Михайлом стали зустрічатися все частіше, і згодом він переїхав до мене, перевіз всі свої речі.

Своєї квартири у Михайла не було, він мені говорив, що жив він у батьків, хоча я ніколи у них не була і з його батьками не знайомилася, він не кликав, а я не наполягала. Жили ми з ним ніби й не погано, працювали вдвох, він був ріелтаром, продавав квартири, дачі та земельні ділянки, а я працювала на фірмі, мама до своєї подруги влаштувала, де я непогано заробляла.

Згодом я дізналася, що чекаю дитину, так у нас з’явилася наша донечка, назвали ми її Марічкою.

Розписуватися ми не хотіли, вірніше Михайло чомусь зовсім не хотів. Коли я починала про це розмову, він завжди говорив, навіщо нам штампи в паспортах, ми і так прекрасно живемо, а зекономлені гроші витратимо на земельну ділянку, він вже пригледів її у хорошому місті.

Придивились ділянку, Михайло купив, як і хотів її дуже швидко. Ділянка була десь недалеко від міста, навколо природа, пташки співають, не ділянка, а мрія.

Коханий почав умовляти мене, продати мою квартиру, щоб побудувати свій будинок і жити на свіжому повітрі не у маленькій душній квартирі, а у великому будинку, де у кожного своя кімната і велика кухня, про яку я мріяла все життя.

Спочатку я вперто не погоджувалася з ним, але Михайло почав тиснути через донечку. Мовляв, дитині просто необхідне свіже повітря, близькість з природою, квіточки там, пташки, звірятка річка близенько.

Я тільки уявила, як наша донька, грається на галявині біля будинку, навколо пташки співають, і зелень, і повітря чисте, то відразу погодилася. Михайло в рекордні терміни продав мою двокімнатну квартиру і орендував для нас невелику, затишну квартирку на околиці міста.

відразу Михайло почав будівництво нашого великого і красивого будинку, нам вже показували проект і навіть макет нашого будинку. А я тішилася і відчувала себе найщасливішою жінкою у світі. Але одного разу Михайло не повернувся додому і перестав відповідати на мої телефонні дзвінки. Я природно почала переживати і накручувати себе. Я навіть не знала, що мені діяти. Ні грошей, ні роботи, ні житла, а тепер щей чоловіка нестало.

А потім, згадавши про його батьків, я помчала до них. Хоч я і не була у них ніколи, але знала адресу, бачила якось в паспорті Михайла прописку і добре їїзапам’ятала.

Прибігши туди, я ледве піднялася на четвертий поверх і подзвонила. Двері відчинив, якийсь нетверезий чоловік і сказав, що не пам’ятає такого чоловіка. І взагалі, хіба можна запам’ятати, всіх кого це пан прописував в свою квартиру, адже він прописував всіх, хто добре заплатить, або запропонує йому якусь вигідну справу.

Коли я вийшла на вулицю, навіть не знала куди мені йти з маленькою дитиною і де шукати свого михайла, батька моєї дитини, з великою сумою грошей.

Я сильно втомилася і хотіла їсти. Моя маленька доня теж  почала сильно плакати. Ми поїхали додому.

Наступного дня я вирішила на будівництво, на ту земельну ділянку, де почав будову Михайло. На ділянці, стояв будівельний вагончик а навколо лежали дошки, колоди, цеглини.Несподівано з вагончика вийшов Михайло з якоюсь жінкою.

Я почала кричати і плакати, мені все стало зрозуміло в один момент і я почала просити, хай живе, як хоче, лише нехай віддасть мені гроші за мою квартиру. Але він мені сказав, щоб я йшла геть і неповерталася більше ніколи сюди, і, що я ніколи не докажу, що давала йому якісь гроші.

Мені зараз так гірко, я навіть незнаю, як мені діяти. У мене навть на хліб грошей не має.