Я так втомилася від свого чоловіка. У нас постійні непорозуміння, різні погляди на життя.

Остап не хоче нічого міняти, але на це я вже закрила очі, так ще й думки своєї немає. Слухає всіх навколо, але тільки не мене. Ми для нього з сином чужі.

Всі слова повторює за своєю мамою, так і мама теж не особливо нас намагається зблизити. Я тільки й чую, яка я погана, що я себе веду гордо. Каже, щоб я була простіше.

І якщо мене щось не влаштовує, то показує мені на двері.

Грошей нам завжди не хватає. Я вже скільки його прошу, щоб поміняв роботу, а він все ні в яку. Хоча ні, не правда, сам Остап може і б зважився, але ним керує його мамочка.

– Оксано! Що ти таке намовляєш мого сина? Яку ще роботу поміняти? Ти розумієш про що його просиш? Йому не 20 років, щоб так легко влитися в колектив, – говорить мені свекруха.

Щоб ви розуміли, Остапу всього-на-всього 41 рік. Але на думку Галини Олександрівни, це вже майже старість. То тепер що, скласти руки і чекати з моря погоди?

Працює він все життя в школі завгоспом. Звичайно, це та робота, за яку потрібно так триматися… Слів нема…

Мені це все так набридло, що я зібрала речі і поїхала до батьків. Я хотіла побачити, що він буде робити в такому випадку. Але на моє здивування Остап навіть за кілька днів не зволив зателефонувати мені.

Добре, йому не цікава я, але є ще син. Невже так важко подзвонити і запитати як справи, як здоров’ячко.

Мені це в голові не вкладається…

Що робити далі? Розлучатися чи є інший вихід? Дістався мені мамин синочок, так ще й поспати на дивані любить. Щоранку будити його треба.

Безгосподарний зовсім. Вважає, що я все повинна на своїй шиї тягнути. Ще й грошей особливо не дає. Я розчарувалася повністю в ispovedi.com свого чоловіка.

Джерело