До кінця робочого дня залишалося зовсім не багато часу, а Михайлові ще треба було порозвозити товар по торгових точках. Раптом у чоловіка задзвенів телефон. Телефонувала баба Настя. Вона одна у нього залишилася, відколи не стало батьків Михайла.

Та до старенької в село чоловік практично перестав навідуватися, відколи одружився. Михайло підняв слухавку і почув стривожений голос бабусі:

– Здрастуй, синку, – сказала старенька. Я тобі ось чому дзвоню, ти пам’ятаєш Лесю, своє перше кохання?

Чоловік неохоче сказав, що пам’ятає.

І тут бабуся ошелешила чоловіка:

– Михайле, дочка у неї є від тебе. А Леся зараз в лікарні, тому приїжджай, забери доньку. Я сама з нею не справляюся, важко мені. А у Лесі щось нервове, лікарі кажуть, він нерозділеного кохання.

В голові чоловіка за одну мить пролетіла сотня думок. Колись він дуже кохав Лесю, але зрадив їй, одружившись з іншою жінкою. Бабуся сказала, що Леся народила доньку п’ять років тому.

Весь вечір Михайло місця собі не знаходив. Він – одружений чоловік. Як сказати Світлані, дружині, про дочку? А якщо це не його дочка? Ні, цього не може бути. А він теж хороший, після одруження ні разу в селі не з’являвся, навіть перестав з сільськими друзями спілкуватися, все часу немає. Бізнес, справи …

Прокинувшись вранці, Михайло, нічого не сказавши дружині, поїхав в село. На подвір’ї його зустріла голубоока дівчинка, років п’яти. Бабуся підготувала її, що по неї приїде тато, дитина з нетерпінням чекала на цю зустріч.

Михайло до кінця не знав, що йому робити: він добре розумів, що якщо він привезе додому дочку, то дружина його приб’є. Тому він запропонував бабусі, нехай дитина залишається у неї, поки Леся одужає, а він допомагатиме грошима.

Бабуся тоді сказала йому одну дуже важливу річ:

– Як тобі не соромно, синку! Думаєш, грошима відкупитися? За гроші любов не купиш. Мені твої гроші не потрібні, якби я мала здоров’я, сама б виховала внучку. Так вона ж сирота при живих батьках.

Михайло залишився у бабусі на вихідні, після яких він зрозумів, що не зможе залишити доньку. По дорозі додому він також заїхав до  лікарні. У змученій, виснаженій жінці він  ледь впізнав кохану Лесю.

– Михайле, не кидай доньку. Я видужаю і відразу приїду за нею. Лікарі радять забути тебе, знайти іншу людину, а я не можу. Характер у мене слабкий, ось і зриви бувають. Але я впораюся, ти тільки доньку бережи.

Михайло дивився в кохані очі і досі не міг збагнути, чому тоді він проміняв її на Світлану.

Вдома Михайло чекав, що дружина влаштує грандіозний скандал, але цього не сталося. Світлана спокійно зауважила, що це  не дочка Михайла, бо зовсім на нього не схожа, і порадила зробити тест на батьківство.

Але коли тест показав, що Михайло батько дівчинки, у Світлани почалася істерика. Вона кричала і звинувачувала чоловіка:

– Я скільки для тебе зробила! Я людину зробила з тебе! А ти поїхав і привіз це байстря в наш дім. Вибирай, або я,  або вона.

Михайло зібрав речі, взяв доньку за руку і поїхав в село. З тих невеликих заощаджень, що були у нього, він допоміг Лесі лікуватися. Невдовзі жінці стало набагато краще.

Невдовзі вони разом в селі відкрили невеличкий продуктовий магазин. Бабуся Настя була щасливою, через те, що діти нарешті знайшли спокій.

Люди мають жити з тими, кого люблять. За гроші любов не купиш.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.