В те, що Надія і Тарас колись одружаться, ні в кого не викликало сумнівів. Їх мами були подружками з дитинства, тому вони знали один одного практично з народження. Надія вивчилася на стоматолога, а Тарас – на економіста.

Коли вони одружилися, їх усі називали “ідеальною парою”. Та сімейне життя у них ідеальним не було. Тарасу ніяк не щастило з роботою, він постійно був в пошуку, тоді як Надії доводилося заробляти одній на всю сім’ю. З цього і почалися сварки – жінка втомлювалася на роботі, а коли приходила додому, мусила виконувати ще й усю домашню роботу.

Одного разу  Надія відчула,  що їй стало зле. Жінка потрапила в лікарню. Після багатьох обстежень, Надії винесли невтішний вирок – у неї ніколи не буде дітей.

Також лікарі радили жінці, зменшити фізичні навантаження, інакше від перевтоми і виснаження у неї не витримає організм.

Ні одна, ні інша новина, Тарасу до душі не припала. Надія мала менше працювати, отже тепер фінансове забезпечення сім’ї він повинен взяти на себе.

А ще, він він гарний і здоровий чоловік тепер ніколи не зможе мати дітей від дружини. В один момент Тарас не витримав усього того, що так раптово звалилося на нього.

Він втомився, а хвора дружина перестала бути для нього привабливою. Якось він зайшов в перукарню і познайомився з Тетяною. Молода, красива, а головне, здорова жінка, в якій вирувало життя, відразу припала до душі Тарасові. Без зайвих докорів сумління він почав з нею зустрічатися. Так тривало кілька місяців, після чого Тарас зібрав речі і пішов від дружини.

Щоб подбати про доньку, до Надії переїхала її мама. Вона невтомно шукала для доньки найкращих лікарів. Працювати стоматологом, Надія, поки-що, не могла, тому жінка знайшла підробіток в інтернеті і з головою поринула в роботу.

Якось, з вікна свого будинку Надія побачила свого колишнього чоловіка. Він віз у візочку немовля. У Тараса народився син. Надія весь день проплакала, запитуючи себе, чому доля інколи буває такою несправедливою.

Тарас і справді був щасливий, адже тепер у нього є малюк. Але ось його молода дружина ще неготова була повністю віддати себе дитині і чоловікові. Їй хотілося гуляти з подругами, ходити на дискотеки, а не міняти підгузники і прати пелюшки.

Одного разу Тетяна пішла в гості до подруги і повернулася аж на наступний день. Тарас сказав їй, що це неприпустимо, на що вона йому відповіла, що якщо він такий хороший батько, нехай забирає дитину і йде на всі чотири сторони.

І вона зовсім не жартувала. Дуже швидко Тарас зрозумів, що ні він, ні дитина не потрібні Тетяні. Він зібрав речі і дитину і вирішив йти. Але йти то йому було особливо нікуди. На перший час він попросився жити до матері. Мама була дуже зла на нього, через те, що він так негарно повівся з Надією. Але вирішила допомогти, все ж рідний внук у неї.

Дуже швидко Тарас і сам зрозумів, як несправедливо він поступив з дружиною, адже в його житті немає і не було людини, дорожчої за неї. У нього був лише син і  … Надія.

Якось Тарас не витримав і набрав номер тещі, щоб дізнатися, як справи у Наді. Теща запросила його в гості. Коли Надія побачила Тараса з сином на руках, розплакалася. В той вечір вони довго розмовляли, обоє плакали і просили вибачення один у одного. Вони вирішили ніколи більше не розлучатися.

Тетяна відмовилася від дитини, а Надія відразу усиновила хлопчика. Материнство пішло на користь жінці. Лікарі, спостерігаючи за тим, як покращується її стан, розводили руками і говорили: – Найкращі ліки від усього – це щастя!