Ніна і Валя познайомилися ще в молодості, коли чекали діток, які з’явилися в один день. У Ніни – син, у Валі – донька. Після цього так і повелося: разом гуляли з колясками, разом відвели дітей в школу. А потім ще й в один рік розлучилися зі своїми чоловіками. Минуло багато років, і у Валентини на світ з’явилася онучка. І їх спілкування згорнулося. Ніна не могла зрозуміти причини, і якось ввечері зателефонувала подрузі

Ніна на старості років вже шукає собі іншу подругу. Валя тепер ходити до знайомих немає часу. Вона тепер справжня бабуся.

Сусідки-пенсіонерки Ніна і Валя дружили з юності: познайомилися ще коли діток чекали обоє, ще й в один день народили, одна сина, друга дочка. Після цього так і повелося: разом гуляли з колясками, разом відвели дітей в школу. Ще було таке співпадіння, що й в один рік розлучилися зі своїми чоловіками.

А вже після того, як обидві вийшли на пенсію, спілкування подруг стало ще ближчим та частішиме: вони постійно телефонували одна одній, зустрічалися мало не щодня, підтримували постійно одна одну, частенько ходили в кіно.

А потім донька Валі вийшла заміж, у неї з’явилася на світ мила донечка, і спілкування подруг якось само по собі згорнулося.

Дочка з чоловіком живуть окремо від Валі. Але жінка в них днює і ночує. Все допомагає. Пере, прибирає, готує їсти, гуляє з онучкою на вулиці, поки донька відпочиває.

Та й спілкуватися Ніни з подругою стало проблематичним. Валентина наче сама раптом перетворилася в молоду матусю. Розповідає про онучку все: як поїла, коли спати лягла, якими підгузками краще користуватися, а який розвиток варто обрати. Ніна думала, що це все з часом пройде, натішиться дитям та й все, набридне в такому віці щодня мити підлогу і готувати на цілу родину. Але пройшли місяці, потім роки, а Валентина вся в турботах, вся в своїх дітях. Вже й онучку до школи сама водить, щоб батьки могли відпочити.

Валентина завжди казала Ніні:

– Ось почекай, буде у тебе онук, тоді ти мене зрозумієш!

Свого першого онука Ніна чекала довго – син одружуватися не поспішав, потім одружився, але з дитиною у молодих не виходило. Нарешті, диво сталося, згодом Ніна дізналася, що невістка чекає дитину. І пів року тому народила прекрасного здорового хлопчика. Звичайно, всією сім’єю чекали, турбувалися, переживали. І всі дуже зраділи, що все склалося якнайкраще.

І ось ніби відносини з молодими у Ніни хороші, і під час того, як невістка чекала дитину, вона допомагала невістці у міру сил – та лежала майже всі дев’ять місяців. Але до онука Ніну щось тягне не особливо. Вона не відчуває якогось рідного потягу до хлопчика. Є, тай є.

Ні, вона постійно телефонує своєму синові, завжди запитує, як там справи у невістки і онука, регулярно вітає молоду маму з датами по місяцях, на народження в подарунок онукові передала конверт з грошима, на шість місяців – теж.

Але якогось трепетного почуття у неї немає. Дитину за пів року бачила три з половиною рази, один раз – на виписці.

Невістка про допомогу не просить, а якщо не просить, той Ніна нав’язуватися теж не хоче. Нагальної потреби їхати, побачити, поспілкуватися, дізнатися новини дня про дитину у неї немає.

– Ну що? Ну як там у вас справи? Як онучок твій маленький поживає? – тепер телефонує інколи старій подрузі Валентина. – Зростає малюк? Що їсть? Сидить уже? Чи повзає по-тихеньку?

Ніна тільки знизує плечима. Нормально все, начебто. Здається, тиждень чи два тому вони в поліклініці були, все добре. Якби щось було не так, сказали б. Напевне повзає, якщо вже по віку потрібно йому. Я їм зараз телефоную рідко, набридати не хочу.

– Ніно, ну як ти так можеш? – дивується Валентина. – Адже це твій онук! Невже не цікаво? Діти самі не телефонують, бо зайняті, повір мені, я добре знаю. З появою дитини у них все по-новому. Важко їм зараз, допомагай по можливості.

Але Ніні не те щоб не цікаво. Цікаво – поряд з багатьма іншими речами в житті. Вона із задоволенням подивиться фото внука, згадає, як ростила свого сина, здивується зручності одноразових підгузників, про яких вони свого часу і не знали. Поцікавиться, як там невістка.

Просить сина, щоб гарно їв, бо коли приїжджав останній раз, то був дуже худий. Але вставати з ранку і бігти до онука, скасовувати свої справи, зустрічі, плани – ні за що!

Можливо у Ніни таке ставлення тому, що це не дочкина дитина, а невесткина? Он Валентина як носиться зі своєю онукою від дочки? Або справа лише в самій Ніні?