Одного дня Марія зателефонувала синові і поскаржилася, що їй важко живеться на одну пенсію: продукти коштують дуже дорого, комуналка з’їдає всі кошти. Ось чобітки зимові потрібно купити, а в неї грошей не залишилося. А наступного дня син з невісткою приїхали до матері.

Привезли цілі пакунки з речеми, ще й зимові чобітки. Куртки, светри, туфлі, джинси і кросівки. Марія радісно розпакувала пакети, але побачила, що всі речі вже ношені.

Вона змовчала, та коли невістка наступного разу принесла їй речі, вона вже не стрималася: – Наталю, я звичайно скромно живу, але не хочу за тобою речі доношувати. Ти ж мамі своїй нові речі купуєш, а мені оцей весь непотріб сюди несеш! Наталя образилася та забрала свої речі. А потім Марії зателефонував сердитий син

Нещодавно Марія вийшла на пенсію.

– Так, звісно, я не зовсім вже бідова, щоб обноски носити. Тим більше, якби ж то були речі рідної донечки, а не невістки. Вона мені геть чужа людина.

– Твоя невістка, Маріє, носить всі речі дорогі, одягає їх пару раз і все. У вас однаковий розмір, я б лише раділа, якби мені хтось віддав подібні речі, сказала якось жінці її сусідка.

Але Марія рахує це дуже принизливо доношувати чужі речі.

Синові Марії 38 років, а Марії – 61. На свої роки вона виглядає дуже доглянутою. Є у неї невістка Наталя. І онучка, якій майже 6. Її син з невісткою з нею ніколи не жили. Весілля зіграли ще 10 років тому, і почали збирати гроші на своє житло. Наталя з чоловіком заробляють дуже добре, і грошей їм на все вистачає. Вони ні в чому не мають потреби.

Марія завжди думала, що коли вона вийде на пенсію, син завжди допомагатиме їй. Адже діти мають таку можливість, закордон постійно їздять відпочивати по-декілька разів на рік. Вони продали квартиру свою і побудували за містом величезний будинок. А Марія все життя виховувала сина сама, і надіятися більше не було на кого.

Одного дня Марія зателефонувала синові і поскаржилася, що їй дуже важко живеться на одну пенсію, продукти коштують дуже дорого, комуналка з’їдає майже всю пенсію. Ось чобітки зимові потрібно купити, а в неї геть грошей не залишилося. А на слідуючий день син з невісткою приїхали до матері. Привезли цілі пакунки з речеми , і ще й зимові чобітки. Куртки, светри, туфлі, джинси і кросівки.

Марія радісно розпакувала пакети, але побачила, що всі речі вже ношені. Невже вона не заслужила хоч якоїсь допомоги грошима, а їй як жебрачці привезли якісь клунки. Жінка засмутилася, але Наталі з сином нічого не сказала. А наступного разу невістка знову приволокла якісь сукні, і тут Марія не втрималася:

– Наталю, я все розумію. Я звичайно скромно живу, але не хочу за тобою речі доношувати. Ти ж мамі своїй нові речі купуєш, а мені оцей весь непотріб сюди несеш!

Наталя образилася та забрала свої речі. А потім Марії зателефонував син:

– Мамо, зрозумій же ти, у тещі розмір інший, вона їх одягнути не може. А Наталя тобі як краще хотіла зробити.

Сумно Марії стало від його слів. А Наталя вважає, що якщо свекруха не приймає речі, то ще не так погано значить їй живеться.

– Чому наша сім’я повинна їй допомагати грошима? У неї є пенсія, вона має що їсти. І чоловіка свого я зможу переконати. Всі гроші все одно в моїх руках. Моя мама всьому рада, все приймає з вдячністю. А вона ще носом крутить.

Мені шкода свою знайому Марію. Розумію, що не допоможуть речі невістки, коли за комунальні нічим заплатити, але можливо вона трішки не права, не варто було так з невісткою своєю говорити.