Якось я прийшла з роботи, а чоловік мені якимось таким дивним тоном повідомив:

– Сьогодні дзвонила моя мама. Сказала, що на Ярослава склала заповіт. Добре, бо тепер племінник з власною квартирою. Джерело

– Ти так говориш, ніби заздриш, – відповіла я і глянула на чоловіка. – Правильно твоя мама зробила.

Коли я познайомилася з своїми свекрами, мене дуже здивував той факт, що вони все життя жили і працювали для своїх дітей. Між сином і дочкою вони все ділили порівну. Допомогли дітям отримати освіту, купили по квартирі кожному, допомогли купити по першій машині. І це при тому, що вони ніколи самі не жили в розкошах. Моя свекруха ніколи не купувала собі нового одягу, ходила в комісійні магазини. А меблі в їх квартирі ще з радянських часів.

Я цього  не розуміла, бо мої батьки геть не такі. Мою маму її батьки відправили в світ, коли їй виповнилося сімнадцять років, сказавши їй, що тепер вона «відрізана скиба» і далі мусить йти сама. Так мама потім зробила і зі мною – після закінчення університету я стала такою ж відрізаною скибою і більше ніякої допомоги зі свого рідного дому не отримувала.

Тому я була дещо шокована, коли побачила, яку допомогу отримує мій чоловік і його сестра від своїх батьків. А тепер свекри взялися ще й онукам допомагати – свою квартиру переписали на Ярослава, сина своєї дочки. І це при тому, що самій доньці вони теж в свій час купили квартиру.

Одного разу свекруха прийшла до нас додому і заявила про свій намір купити квартиру і нашому сину. У неї ще залишилися якісь заощадження і вона вирішила ними розпорядитися саме так. Нас попросила вибрати квартиру і район, який нам підходить. Назвала суму, на яку ми можемо розраховувати.

Я пробувала відмовитися, бо насправді я проти таких подарунків. Як і мої батьки, я вважаю, що дитина після свого повноліття має досягати усього сама. А такі “подаруночки” дуже розслабляють підростаюче покоління.

Та мій чоловік мені сказав, що його мама все одно не заспокоїться, бо вона така людина. Тому, краще без зайвих емоцій ухвалити цей нескромний, на мій погляд, подарунок.

Ми знайшли однокімнатну квартиру, без ремонту, неподалік від нас. І хоч квартира була куплена на свекруху, вона відразу склала заповіт на свого молодшого онука, тобто нашого сина. Зараз ми квартиру здаємо в оренду, але гроші віддаємо свекрусі.

Хоч квартира вже і куплена, але я і далі залишаюся проти таких подарунків для дітей та онуків. Звичайно, на якомусь етапі життя дітям не обійтися без допомоги батьків. Але далі будувати своє доросле життя  діти мають самі. Проте свекруха і досі так не вважає.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.