Мій чоловік, поки ще не був одружений, завжди щедро допомагав матері і сестрі. Робота у нього хороша, зарплата дозволяла, от його родички і активно цим користувалися.

Коли я ввійшла в їхню сім’ю, мені це відразу не сподобалося, тому ми з чоловіком домовилися, що допомагатиме він матері і сестрі лише до тих пір, поки у нас не з’являться діти. Джерело

Щоб ми жили окремо, мої батьки віддали нам свою квартиру, а самі переїхали в невеличкий будиночок в передмісті, який дістався нашій сім’ї від бабусі. Ми справно платили комуналку, а одного разу вирішили дати моїм батькам невелику суму грошей. Та мій батько категорично від них відмовився, ще образився на нас. “У нас все є. А ви молоді, вам потрібніше. Якщо нам буде щось треба, ми самі у вас попросимо”.

Так і ми жили – мої батьки нам допомагали, не вимагаючи нічого в замін, а в свекрухи і її дочки запити тільки зростали. Та коли у нас з’явився малюк, ми, як і домовлялися, зменшили витрати на родичів. Чоловік все частіше почав відмовляти своїй сім’ї, на наш погляд, в невмотивованих проханнях, типу: нового телефону, манікюру, одягу, ремонт вдруге за рік.

В зв’язку з цим, свекруха з дочкою дуже взлилися на мене, і все частіше висловлювали своє незадоволення тим, що я лізу не в свою справу. Я пояснювала, що рішення про їх фінансування приймається чоловіком, а не мною, та вони мене не чули.

Свекруха мені телефонувала, і шипіла в  слухавку: – Ми ще подивимося – хто кого. Ти прийшла в нашу сім’ю, і тому не будеш встановлювати свої правила.

Але потім раптово захворіла моя мама, потрібні були гроші на лікування. Тому батьки вирішили продати свій будинок. З мамою було все добре, лікування допомогло. Але батьки знову переїхали до нас.

Тому ми з чоловіком подумали, що було б добре моїм батькам купити подібний маленький будиночок, щоб ми знову продовжили жити окремо. Тепер всі гроші ми відкладали на дім для моїх батьків. Свекрусі ми взагалі перестали допомагати.

Так просто вона цього залишити не могла, тому одного разу покликала нас до себе в гості на розмову. Почала знову плакатися, що грошей на ремонт не вистачає. На мій погляд, ремонт у них цілком пристойний. Тільки брудно.

– Мамо, так склалися обставини, що грошей на вас у мене більше немає.

Почувши це, свекруха змінилася в обличчі. А чоловік продовжив:

– Ми будемо збирати гроші, щоб купити будинок батькам моєї дружини. Ми їм будинок – вони нам квартиру залишать. Мамо, ти ж в курсі ситуації з тещею, сама розумієш.

Та свекруха вже нас не чула, вона почала істерично кричати: – Оце син у мене! Чужим людям він будинок купує, а своїй мамі ремонт зробити не може! Я, може, теж свій дім хочу мати! Я – твоя рідна мати! Ти спочатку мені будинок маєш купити!

Чоловік не знав, що говорити, тому запропонував:

– Добре, заспокойся! Давай ми купимо будинок тобі, ви з сестрою туди переїдете, квартиру нам віддасте, йде? Тоді батьки дружини свою квартиру на будинок тоді поміняють. Можна і так зробити, мені все одно. Головне, щоб ми з дружиною окремо жили.

Тут свекруха почала верещати ще гірше:

– Щоб я залишила невістці свою квартиру? Та ніколи в житті! І ти мені не син, якщо будинок мені не купиш!

В той вечір, зрозумівши, що сперечатися з свекрухою марно, ми пішли.

Вони на нас сильно образилася. Тепер інші родичі чоловіка дзвонять йому з претензіями: чому він хоче вижити рідну матір з дому і як йому не соромно тільки? Ось і допомагай після цього людям. Чоловік дуже переживає через цю ситуацію. А я не знаю, як його втішити. Говорити, що його мама не права, немає сенсу, навіщо підливати масла у вогонь…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.